Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові.

світі є дійсно унікальним. Воно знаходить свої прояви як у фі-

лософії і логіці, так і в лінгвістиці. З лінгвістичної точки зору,

заперечення – це елемент значення речення, який вказує, що

зв’язок, який встановився між компонентами речення, на думку

мовця, не існує в дійсності або що відповідне стверджувальне

речення заперечується мовцем як хибне. Найчастіше заперечним

висловлювання стає тоді, коли відповідне стверджувальне було

сказане раніше, або входить в загальну презумпцію мовців. За-

перечення – одна з властивих всім мовам вихідних, семантично

неподільних смислових категорій, які не підлягають визначенню

через більш прості семантичні елементи.

Як лінгвістична універсалія, заперечення проявляється

на всіх рівнях мови : морфологічному, лексичному, синтаксично-

му і семантичному. Дана робота присвячена дослідженню ти-

пів кореляції заперечення в сучасній англійській мові. Щоб вста-

новити найбільш типовіші випадки вживання заперечення в цій

мові потрібно провести ряд досліджень, а саме :

1) визначити місце заперечного слова в англійському реченні;

2) узагальнити засоби вираження заперечення ;

3) конкретизувати ті частини мови, які носять заперечний характер.

Джерелом практичного втілення досліджувального

явища послужили твори класичної англійської літератури :

Charles Dickens « David Copperfield» і Anne Brontё «TheTenant of Wildfell Hall»

З синтаксичної точки зору англійське речення носить

аналітичний характер, тобто існує певний, встановлений порядок