Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові.

є в однаковій мірі об’єктом дослідження мовознавства і філосо-

фіії. Значна кількість лінгвістів розглядають заперечення як окре-

му мовну категорію, яка є компонентом категорії ствердження.

Цілий ряд авторів пов’язує заперечення з суб’єктивною оцінкою

змісту висловлювання, а саме з характером вираженого в речен-

ні ставлення мовця до дійсності. Але формально - логічне і мовне

запречення не завжди співпадають, хоча і те і інше властиве

всім мовам без винятку. Беручи до уваги заперечення, як лінгвіс-

тичне явище, воно має свої прояви на різних рівнях мовознавст-

ва : морфології, лексиці, граматиці, фонетиці.

Категорія ствердження - заперечення, як мовна універ-

салія, яка належить усім мовам без винятку, змушена володіти

певними засобами для свого вираження в мові. В багатьох мо-

вах заперечення виражається синтетично – за допомогою запереч-

них афіксів, головним чином префіксів. В більшості мов існують,

так звані, заперечні займенники і прислівники. Цілий ряд мов

використовує також службові частини мови – сполучники, прий-

менники, і допоміжні дієслова.

Більшість з цих способів вираження заперечення зна-

ходять своє місце в англійській мові. За кількістю заперечень в

одному судженні сучасна англійська мова є мононегативною, але

так було не завжди.

Заперечні речення в давньоанглійській могли мати в

своєму складі декілька заперечних елементів. Така будова на-

зивається полінегативною. Вона характерна для всіх давніх гер-