Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові.

має, речення повинне набути такого вигляду, яке воно мало у

Пальмера. Тоді все речення в цілому побудоване як загально- за-

перечне, але заперечується саме факт ‘ його приходу не через

дощ ‘.

У цій різниці заперечних зворотів виявляється глибока

відмінність у внутрішньому складі української і англійської мов.

В англійській, за умови аналітичного складу, речення, як ціле,

переважає над своїми елементами. Це означає, що майже немож-

ливим є заперечення, яке належить тільки одному членові рече-

ня; тому речення ‘ he came not on account of the rain ‘ справляє

враження неправильно побудованого : заперечна частка сприй-

мається так, неначе вона належить присудку ( тобто загально - за-

перечне речення ), а звідси випливає, що дієслово в заперечній

формі має вигляд he came not, тоді як в сучасній англійській

мові можлива тільки форма he did not come.

Особливий випадок складає вживання заперечення у

модальних дієсловах. Зважаючи на особливості семантики модаль-

них дієслів і в зв’язку з тим, що за ними в більшості випадків

стоїть інфінітив, виникає питання про те, чи може заперечна

частка not , яка стоїть після модального дієслова, належати інфі-

нітиву, чи вона обов’язково належить модальному дієслову і від

яких умов це залежить.

Щодо дієслова can ми можемо стверджувати, що за-перечна частка not належить тільки йому. Оскільки вона завжди

пишеться з ним разом :

He cannot / can’ t come