Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові.

чення – це компонент думки і речення, яке ії виражає. Не випад-

ково воно є в однаковій мірі об’єктом дослідження мовознавст-

ва і формальної логіки.

Багато лінгвістів вважають заперечення самостійною мов-

ною категорією. Яка має відповідність в реальному світі. Будь-яка

мовна категорія є, як прийнято в лінгвістиці, єдністю протилеж-

ностей, якї ії складають. Згідно з теорією А. І . Смирницького,

який визначає властивості категорії і способи ії визначення :

1. Категорія утворюється протиставленням не менше чим двох

несумісних один з одним мовних явищ.

2.Протиставлення не менше чим двох взаємовиключних

категоріальних явищ є єдиним можливим способом виникнення

мовної категорії, єдиною формою ії існування. [ 1, c. 89 ]

Ми без сумніву можемо вважати заперечення мовною категорією.

Воно корелює із своєю протилежністю - стверджненням. Це два

полярних мовних значення , два протичлени опозиції, які фор-

мують єдину категорію – « ствердження-заперечення » Обидва

протичлени цієї логіко - граматичної категорії відносно самостій-

ні, і кожен з них можна досліджувати поодиноко.

Велика кількість лінгвістів значення ствердження і за-

перечення розглядає як основні форми модальності, включаєїх в категорію модальності. Багато з них розглядають заперечні

слова і частки в якості модальних. Такий підхід вже став тра-

дицийним.

Що ж власне розуміють під заперечною модальністю?

Деякі автори ствердження і заперечення називають відповідно