Теорія міжнародної економіки як складова загальної економічної теорії

Допустимо далі, що в країні I працівники замість того, щоб переміщатися усередині країни в галузь, що робить товар 2, по якому мається порівняльна перевага, переміщаються за рубіж, у країну II, де у виробництві як товару 1, так і товару 2 їхня праця може використовуватися більш продуктивно. У цій ситуації відмовлення країни I від виробництва однієї штуки товару 1 визволить 6 працівників, що, переїхавши в країну П, зроблять одну штуку товару 1, але вже (6-1=5) штук товару 2. Приріст заснований на використанні ситуації абсолютної переваги країни П в продуктивному використанні факторів виробництва.

Таким чином, рух факторів виробництва з погляду теорії порівняльних переваг приводить до більшого зростання сукупного виробництва в торгуючих країнах у порівнянні з міжнародною торгівлею. Сукупний ріст, заснований на використанні ситуації абсолютної переваги в більш ефективному використанні мобільних факторів виробництва, перевищує ріст, заснований на використанні ситуації порівняльної переваги у витратах на виробництво товарів і на торгівлі ними.

Мобільність факторів у теорії співвідношення факторів виробництваПрипустимо ситуацію: фактори виробництва (робоча сила і капітал) можуть вільно переміщатися між країнами, а товари 1 і 2 з якихось причин є неторгівельними і не можуть експортуватися або імпортуватися. У результаті виникнення загального ринку праці і капіталу в двох країнах відбудеться вирівнювання ціни факторів виробництва. Оскільки ніхто не буде працювати за більш низьку зарплату, якщо можна вільно переїхати в іншу країну й одержувати там більш високу зарплату, відбудеться негайне вирівнювання зарплат. Процентна ставка теж вирівняється, оскільки в умовах відсутності обмежень капітал неповільно переміститься з тієї країни, де процентна ставка нижче, у ту країну, де вона вище. Наслідком міжнародної мобільності факторів виробництва є, як правило, більший приріст сукупного виробництва, чим у результаті торгівлі. Сполучена границя виробничих можливостей ТТ' країн I і ІІ показує, як відомо, таке сполучення товарів 1 і 2, що споживачі одержать у своє розпорядження, якщо країни спеціалізуються на тім товарі, що вони в стані робити з найменшими витратами, і торгують один з одним . При цьому фактори виробництва не переміщаються між країнами. На відрізку АВ обидві країни роблять обидва товари, що відповідно до теореми Хекшера—Олина—Самуэльсона приводить до вирівнювання цін на фактори виробництва в обох країнах. У проміжку ТА країна I цілком спеціалізується на виробництві капіталомісткого товару 1, а в проміжку ВТ' країна II цілком спеціалізується на виробництві трудомісткого товару 2. Чим ближче країни I і П по забезпеченості факторами виробництва, тим длиннее відрізок АВ. В одному крайньому випадку, якщо кількість капіталу, що приходиться на кожного працівника в країні I, цілком збігається з кількістю капіталу, що приходиться на один працівника в країні II, обидві країни будуть робити обидва товари: крапка А зіллється з крапкою Т, а крапка В — із крапкою Т'. В другому крайньому випадку, якщо країни різко відрізняються в забезпеченості факторами виробництва, відрізок АВ перетвориться в крапку, що показує, що обидві країни спеціалізуються на товарі своєї відносної переваги, і ціни на фактори виробництва не вирівнюються.

Графік

Припустимо далі, що один з факторів виробництва, наприклад капітал, стає мобільним і може вільно переміщатися між країнами. Це ніяк не відіб'ється на довжині відрізка АВ, оскільки на ньому ціни на фактори виробництва в кожній із країн вже і так однакові. Однак на відрізках ТА і ВТ' відбудеться відтік капіталу з капиталоизбыточной країни I, де його вартість нижче, у країну П, де його вартість вище. Продуктивність капіталу зростає, що відбиває в зрушенні цих відрізків границі виробничих можливостей зовні на рівень нової границі КК', уздовж якого вартість капіталу в обох країнах вирівнюється. Більш того, вирівнювання цін товарів і цін капіталу неминуче приводить і до вирівнювання ціни іншого фактора виробництва — праці. Це зв'язано з тим, що виробник у країні з більш високою зарплатою просто не зможе зробити конкурентноздатні товари, якщо їхня ринкова ціна однакова й усередині країни, і за її межами і ціна капиталу, що витрачається на його виробництво, також однакова. Нова границя виробничих можливостей КК' показує нові сполучення виробництва товарів 1 і 2, що виникають у результаті вже не тільки спеціалізації і торгівлі товарами, але і міжнародного руху капіталу. Таким чином, міжнародна мобільність факторів виробництва приводить до вирівнювання цін товарів, зроблених за допомогою цих факторів, і до більшого економічного росту, чим міжнародна торгівля товарами.

Взаємозв'язок міжнародної торгівлі і руху факторів

Міжнародний рух факторів виробництва заміщає міжнародну торгівлю товарами у випадку, якщо її причиною є розходження в забезпеченості країн факторами виробництва. Допустимо, капиталоизбыточная країна I експортує капіталомісткий товар. У той же час вона вивозить і капітал, що розміщається в країнах з більш високою процентною ставкою. Збільшення виробництва товару на експорт збільшує потреба в капіталі, за допомогою якого він виробляється, що, у свою чергу, веде до росту його ціни. Збільшення процентної ставки перешкоджає експортові капіталу за рубіж, оскільки його ціна в країні I зближається зі світовий. Тим самим експорт товарів перешкоджає рухові (експортові) капіталу.