Теорія міжнародної економіки як складова загальної економічної теорії

в) валютних резервів країни, її зовнішніх вимог та отриманих нею від МВФ кредитів за рахунок зміни обмінних курсів.

"Надзвичайне фінансування" (блок Р) охоплює переважно операції з пом'якшення дефіциту ПБ — безоплатні позики МВФ, позики для структур¬ної перебудови від Світового банку, а також прострочення у виплаті, перене¬сення і списання боргів та виплату цих боргів раніше терміну.

"Зобов'язання в складі валютних резервів іноземних державних органів" (блок С) охоплюють державні депозити в іноземних банках і купівлю (продаж) іноземних цінних паперів державними органами (які розглядають їх як еквівалент валютних резервів).

54. Регулювання платіжного балансу

Регулювання платіжного балансу(пб)

Статистичні дані свідчать, що ПБ країн світу постійно перебувають у стані нерівноваги, тобто сальдо поточних операцій і сальдо підсумкового балансу, як правило, не дорівнюють нулю і тому балансуються рухом капіталу, дер¬жавними балансуючими операціями та змінами в резервах. Нерівновага ПБ країни, будучи насамперед регулятором внутрішньоекономічних процесів, викликає ряд наслідків для її економіки.1. Стабільно позитивне сальдо зміцнює позиції національної валюти і одночасно дає змогу мати міцну фінансову базу для експорту капіталу, на відміну від стабільно від'ємного, яке спонукає країну до його імпорту. Якщо подібний приплив капіталу здійснюється не через довгострокові підприєм¬ницькі інвестиції (тобто прямі та портфельні), а через довгострокові державні і приватні банківські займи і особливо шляхом надзвичайного фінансування і зростання зовнішніх зобов'язань, то це призводить до швидкого зростання зовнішнього боргу країни і виплат за ним. Країна починає жити в борг.

2. Сильні коливання сальдо мають несприятливі для країни наслідки. Так, різке зростання позитивного сальдо створює базу для швидкого зростан¬ня грошової маси і тим самим стимулює інфляцію, а різке зростання від'ємного сальдо викликає обвальне падіння обмінного курсу, що вносить хаос у зовніш¬ньоекономічні операції країни.

Отже, коли мова йде про рівновагу ПБ, то в центрі уваги виявляється насамперед дефіцит ПБ і сильні коливання його сальдо.

Методи державного регулювання платіжного балансу. Вплив держави на стан ПБ здійснюється за допомогою кількох основних методів. Прямий контроль включає регламентування імпорту (наприклад через кількісні об¬меження), митні та інші збори, заборону чи обмеження на переказ за кордон доходів від іноземних інвестицій та грошові трансферти приватних осіб, різке обмеження безоплатної допомоги, вивозу коротко- та довгострокового капіта¬лу тощо. Подібні заходи, як правило, викликають великі труднощі для бага¬тьох підприємств країни і, відповідно, сприймаються негативно.

У короткостроковому плані прямий контроль дає позитивний ефект, який більше чи менше залежить від рівня дотримання підприємствами господар¬ського законодавства і здатності уряду стежити за виконанням своїх рішень. У довготерміновому плані ефект від цих заходів суперечливий, оскільки створю¬ється "парниковий режим" для місцевих виробників, падає зацікавленість іноземних інвесторів до даної країни через заборону на переказ їхніх доходів, виникають труднощі з залученням іноземних спеціалістів, створюються пере¬шкоди для розширення за кордоном мережі з продажу вітчизняних товарів, ї навпаки, не викликає ворожості, а сприймається позитивно вітчизняни-ми підприємствами такий прямий інструмент, як субсидування експорту. Однак він потребує великих коштів і тому його застосування зазвичай пов'я¬зане зі станом бюджету країни.

Дефляція (тобто боротьба з інфляцією) націлена на вирішення внутріш¬ньоекономічних завдань, але як побічний ефект поліпшує і стан ПБ Вважається, що традиційні для дефляційної політики наслідки — падіння обся¬гу виробництва, інвестицій і доходів — ведуть до скорочення імпорту і зрос¬тання резервних потужностей для нарощування експорту.

Звичайне для дефляції підвищення облікової ставки залучає у країну короткотерміновий капітал, якщо, звичайно, тут є розвинена кредитно-банків¬ська система і низький рівень політичного ризику.

Однак є й інша точка зору: дефляція зменшує експорт і збільшує імпорт. При дефляції підвищується обмінний курс національної валюти, що збільшує можливості імпортерів. Для експортерів же високий курс їхньої національ¬ної валюти означає, що при обміні експортної виручки вони отримують мен¬ше національної валюти, а це зовсім не стимулює зростання експорту.