Теорія міжнародної економіки як складова загальної економічної теорії
33. Міжнародні позики та кредитування. Інструменти міжнародного кредитування
Міжнародний рух позичкового капіталу, зв'язаний з міждержавними кредитами і банківськими депозитами, звичайно відноситься в платіжному балансі до поняття інших інвестицій. Це залишкова категорія інвестицій, що включає всі інші міждержавні пересування капіталу, не віднесені до прямих, портфельним інвестиціям або резервним активам.
Міжнародне запозичення і кредитування— видача й одержання засобів у борг на термін, що передбачає виплату відсотка за їхнє використання.
У міжнародних масштабах як позичковий капітал в основному використовується офіційний капітал з державних джерел. Основні інструменти міжнародного запозичення і кредитування, що знаходять відображення в платіжному балансі, що випливають:
• Торговельні кредити — вимоги і пасиви, що виникають у результаті прямого надання кредиту постачальниками і покупцями за угодами з товарами і послугами, і авансові платежі за роботу, що здійснюється в зв'язку з такими угодами. Торговельні кредити можуть надаватися як урядами, так і приватними підприємствами й іншими неурядовими організаціями. •Позики (loans) — фінансові активи, що виникають унаслідок прямого позичання засобів кредитором позичальникові, у результаті якого кредитор або не одержує ніякого письмового гарантійного зобов'язання від позичальника, або одержує борговий цінний папір. • Валюта— банкноти і монети, що знаходяться в обыгу і вик. для здійснення платежів. • Депозити — деноміновані в місцевій або іноземній валюті депозити, що безперешкодно перетворюються в готівку і можуть бути використані для здійснення платежів. • Інші активи і пасиви — залишкова категорія, до якої відносяться всі інші види руху капіталу, наприклад внески країн у міжнародні організації.
Міжчасова торгівля
Звичайно теорія міжнародної економіки вважає міжнародне запозичення і кредитування особливим видом міжнародної торгівлі на тім підставі, що велика частина міжнародних кредитів призначена для обслуговування торговельного обороту.
Межвременная торгівля— підвищене поточне споживання в майбутньому(позика) або занижене поточне споживання на користь спож. в майбутньому( кредитування)Перед будь-якою країною постає вибір: чи споживати все зроблене сьогодні або частину відкласти на майбутнє? Якщо країна запозичає засоби за кордоном сьогодні, споживаючи тим самим більше, ніж робить, то через якийсь час їй прийдеться виплачувати позику з відсотками, віднімаючи засоби від майбутнього споживання. Тим самим майбутнє споживання як би продається, а замість купується поточне споживання.Щоб представити міжчасову торгівлю графічно, на горизонтальній осі треба відкласти майбутнє потребление, а на вертикальнії — поточне споживання і побудувати криву виробничих можливостей. У випадку міжчасової торгівлі крива виробничих можливостей буде показувати вибір між споживанням визначеної кількості товару сьогодні або в майбутньому. Так, якщо виробництво країни складає А, то сьогодні вона може спожити ОР якогось товару, а в майбутньому — OF. Якщо країна скоротить поточне споживання до AG, то, давши зекономлені ресурси в кредит і одержавши їх назад з відсотком, вона зможе розширити майбутнє споживання на GH. Відрізок OW показує повну вартість поточного виробництва і споживання даного товару країною. Якщо ж припустити, що сьогодні країна взагалі не споживає даний товар, а дає засоби, що вивільняються, OW у борг із метою розширення майбутнього споживання, то при процентній ставці r, їхня вартість у майбутньому складе OW(l+r)=OZ. Країна одержить від позичальника на OW* r більше засобів, чим вона надала в борг, за рахунок яких зможе розширити своє споживання в майбутньому. Коефіцієнт 1+r показує вартість споживання в майбутньому, виражену через вартість поточного споживання.
Зрозуміло, у різних країнах обриси кривої виробничих можливостей у міжчасовій торгівлі істотно відрізняються. Одні країни вже сьогодні воліють споживати більше, ніж роблять, і тому займають засоби на світовому ринку. Інші країни - обмежують своє споживання сьогодні на користь збільшення його обсягу в майбутньому і надають кредити. Це виявляється підставою для розвитку між ними межвременной торгівлі, що на практиці означає надання й одержання міжнародних позик і кредитів.
Представимо, що існує країна I, що споживає більше, ніж робить, і країна II, що робить більше, ніж споживає. Відклавши по горизонтальній осі поточне споживання, а по вертикальній — коефіцієнт 1+r, можна побудувати криву поточного попиту країни I, що збільшується в міру скорочення процентної ставки, і поточної пропозиції країни II, що збільшується в міру росту процентної ставки. В умовах відсутності руху капіталу між країнами процентна ставка в країні I складає OF, тоді як у країні II — тільки OG. Це означає, що країна I має відносну перевагу перед країною ІІ з точки зору майбутнього споживання.