Теорія міжнародної економіки як складова загальної економічної теорії

Основні напрямки, форми і суб'єкти зовнішньоекономічних відносин України. Етапною правовою основою для зовнішньоекономічних зв'язків незалежної України стали Декларація про державний суверенітет України

Входження України у світовий економічний простір можливе тільки на основі відкритості економіки за одночасного використання комплексу за¬ходів для захисту внутрішнього ринку. Сучасні процеси глобалізації вимага¬ють від України якомога ширшого використання всіх основних форм МЕВ.

Інтеграція України в структури світової економіки, МПП вимагає прове¬дення багатовекторної зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням на¬ціональних інтересів. Це стосується, по-перше, геополітичних напрямків цієї діяльності і, по-друге, входження до міжнародних економічних інституціо-нальних структур.

Щодо геополітичних напрямків зовнішньоекономічної діяльності Украї¬ни, то стратегічними, магістральними її векторами, що одночасно є самодо¬статніми, і взаємозалежними, керівництвом країни визначено такі три:

1) європейський вибір, оскільки ставиться мета входження до ЄС, що відно¬ситься до перспективи, а нині це також розвиток двосторонніх економічних відносин з Німеччиною, Францією, Італією та іншими країнами і Договір з ЄС про партнерство і співробітництво;

2) на одному з головних місць знаходиться стратегічне партнерство з Росією, іншими країнами СНД, з якими Україна пов'язана багатьма аспек¬тами — історично, виробничою кооперацією, ввозом енергоносіїв та іншого критичного імпорту, нарешті просто відносинами між людьми і т. п.;3) до одного з ключових зовнішньоекономічних напрямків належить стра¬тегічне партнерство зі США — світовим лідером.

У процесі створення нових основ співробітництва важливо не тільки не допускати неконтрольованого розпаду кооперативних зв'язків, а й знайти нових партнерів (адже нерентабельні підприємства і неконкурентоспроможна про¬дукція призведуть до порушення традиційних господарських зв'язків), спрог-нозувати кон'юнктуру товарообміну з метою створення економіки відкрито¬го типу, інтегрованої в європейський і світовий простір.

Розробка і послідовне втілення в життя єдиної національної геополітич-ної стратегії сприятимуть відновленню на економічній основі старих вироб-ничих зв'язків України і розширенню ЇЇ прямої участі в системі економіч¬них і політичних відносин на глобальному рівні.

Таким чином, перехід України до нових умов господарювання і форм зовнішньоекономічних зв'язків сприяє зміцненню зони взаємного економіч¬ного тяжіння східноєвропейських держав і України.

Співвідношення згаданих вище сегментів складається для країн-партнерів по-різному, залежно від прийнятих систем управління господарством, їхньої здатності освоювати нові форми співробітництва. І цілком імовірно, що прак¬тика буде породжувати й інші сегменти. Спочатку в нових умовах центр ваги перемістився на двосторонні зв'язки.

Прийняття Україною відповідного законодавства відкриває і нові форми взаємного співробітництва. Мова йде про інвестиційну сферу, створення спільних підприємств за кордоном, особливо в прикордонній смузі, спільній діяльності на ринках третіх держав, оскільки, наприклад, угорські, польські, чеські, словацькі фірми вже завоювали там певні позиції.

Щодо розвитку торгівлі й інших форм зовнішньоекономічних зв'язків України з державами розвиненої ринкової економіки і країнами, що розви¬ваються, доцільно було б спрогнозувати платіжний баланс нашої країни, беру¬чи до уваги залежність від імпорту з третіх країн,

Подібні форми економічних відносин із залучення іноземного капіталу сприяли б впровадженню у виробництво сучасних технологій, додали б імпульс прогресивним зрушенням у господарській структурі України, забезпечили б вихід на світовий ринок з конкурентоспроможною продукцією. Що ж стосов¬но контролю за діяльністю іноземних інвесторів, то диференційований підхід до оподатковування і видачі ліцензій, контроль за дотриманням санітарних та інших умов, створення національної агенції сприяння залученню інозем¬них інвестицій та інші заходи, які успішно застосовуються в цивілізованих країнах світу, прийнятні і для України.

Сприятливе географічне розташування, значний потенціал обробної про¬мисловості і перспективний експорт сільськогосподарської продукції варто враховувати у процесі розробки програми стабілізації і розвитку зовнішньо-економічних зв'язків України. Необхідно також пам'ятати, що: 1) торгівлю готовою продукцією на світовому ринку витісняє обмін науково-технічними досягненнями; 2) частка взаємного обміну деталями, компонентами, вузлами в міжнародній торгівлі зростає; 3) матеріально-технічне забезпечення вироб¬ництва фірми не обмежується національним ринком. Таким чином, одним із стратегічних напрямків доцільно передбачити пріоритетне залучення іно¬земного капіталу до науково-технічної і виробничої кооперації, взаємовигід¬ний обмін на ліцензійній основі винаходами, розробками, ноу-хау, промисло¬вими зразками і т. п.