Теорія міжнародної економіки як складова загальної економічної теорії

Теорія МЕ, як і теорія мікро- та макро-ек-ки. Є складовою частиною заг ек теорії. Формування світового ринку закономірно зумовило встановлення міждержавних звязків з їх заг х-ними рисами, особливостями та закономірностями, що базуються на теорії МЕ. МЕ можна трактувати у широкому та вузькому розумінні У широкому-теорія, що заст. для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу. Вужче трактування визначає її як частину теорії ринкової економіки, що вивчає закономірості взаємодії субєктів різних різних держав у міжнар обміні товарами , русі факторів в-ва та формуванні міжнар. ек-ї політики держави. Базою МЕ є теорія ринкової економіки, мікро- і макроекономіка. Поєднання їх з прикладними ек дисциплінами, такими як міжнародний маркетинг, фінанси, облік. дало змогу ств універсальну теорію міжнар відкритої економіки, яка застосовується у більшості країн світу та у сфері їх економічної взаємодії.

Предметом теорії МЕ є: 1) закономірності ф-ння і розвитку в міжнар масштабі ринкової системи ор-ції госп життя 2) закономірності формування сукупних попиту і пропозиції на товари та фактори в-цтва, що перебувають у міжнар обігу 3) інструменти аналізу і програмування відкритої нац економіки , зокрема її реального, бюджетного , грошового і зовнішнього секторів в умовах їх взаємодії з економікою інших країн, 4) тенденція розвитку міжнар фін ринків і механізмів, які обслуговують ф-ння МЕ 5) інституційна с-ра регулювання МЕ, принципи її формування, тенденції розвитку та методи удосконалення.

Ключовими поняттями теорії МЕ є: товар, міжнародна мікро- та макрое-ка, міжнародна кооперація праці, міжна торгівля, МПП, МПФВ і СвГ, сукупний попит і пропозиція, ринки ( внутр, нац, світовий) , фактори в-цтва(L, K, земля, технологія), експорт і імпорт, трговий оборот, торгове сальдо... Одночасно св ек-ка розвивається у нерозривному звязку з національними економікамиОзнаками МЕ є: 1) розвинута сфера міжн обміну товарами на базі міжнар торгівлі, 2) розвинута сфера міжнар руху ф-рів в-цтві, насамперед у формах ввезення-вивезення капіталу, робочої сили та технології; 3) міжнар форми в-цтва на п-вах, розміщених у декількох країнах, насамперед у рамках ТНК. 4)самостійна міжнар фінансова сфера, не повязана з обслуговуванням міжн руху товарів та ф-рів в-цтва 5) економічна політика держав, що керуються принципамивідкритої ек-ки. І ознака х-на для св ринку, 1, 2, 3 разом – для СвГ, а всі вони загалом х-ють МЕ вцілому.

2. Еволюція світового ринку

Міжнародний поділ праці і його міжнародна кооперація сприяли виникненню світового ринку, що розвивався на основі внутрішніх ринків, які поступово виходять за національні межі.

Становлення найпростішої форми внутрішнього ринку, де усе, що призначено для продажу, збувається самим виробником покупцеві з рук у руки, а усе, що купується, відразу ж оплачується і забирається покупцем, відноситься до початкової стадії становлення товарного господарства, заснованого на поділі праці. Згодом з'явилися національні ринки товарів, у рамках яких роздрібні ринки відокремилися від оптових, а ринки праці, ринки капіталу і частина ринку вже орієнтувалася на іноземних покупців. (Ринок праці – работоргівля) З XVI до середини XVIII століття мануфактура, засноване на поділі праці, створювала умови для більш масштабного виробництва товарів. Для такого виробництва міські ринки і ярмарки ставали тісними. Крок за кроком вони розширювалися до регіональних, державних, міждержавних і, нарешті, світових масштабів. Міжнародні ринки, що представляли собою ту частину національних ринків, що була безпосередньо зв'язана з закордонними ринками, виникли в Європі, на Близькому Схід, на Далекому Сході. Промисловість була тісно зв'язана з національними ринками. Товари для вивозу за рубіж являли собою готові продукти і вироблялися з місцевої сировини. Торгівля носила двосторонній характер. Великі географічні відкриття спричинили за собою активний розвиток вивозу товарів у відкриті землі і стали найважливішим фактором розвитку капіталізму в Європі.

Вузька ремісно-мануфактурна база перестала відповідати ринковим потребам, і під тиском попиту в першій половині XIX століття виникла велика фабрично-заводська індустрія, продукція якого вже не могла збуватися тільки на внутрішньому ринку, їй був потрібний всесвітній збут. Так в епоху первісного нагромадження капіталу відбулося переростання локальних центрів міждержавної торгівлі в єдиний світовий ринок. Його остаточне формування завершилося до XIX-XX століть, коли товарне виробництво у провідних країнах досягло високого рівня розвитку. Еволюція ринку за схемою «внутрішній ринок(форма госп спілкування, за якою все, що призначено для продажу збувається самим виробником) — національний ринок(внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців) — міжнародний ринок(частина нац ринків, яка зв’язана з закордонними ринками) — світовий ринок( сфера стійких…) представлена на малюнку

Світовий ринок (world market) — сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, заснованих на міжнародному поділі праці, і інших факторів виробництва.