Теорія міжнародної економіки як складова загальної економічної теорії
1. Охоплення всіх зовнішньоекономічних операцій країни за певний пері¬од (місяць, квартал, рік).
2. Система подвійного запису. Оскільки платіжний баланс — це бухгал¬терська балансова тотожність, то кожна відображена в ньому операція має бути подана двома записами, що мають однакове вартісне вираження. Один із цих записів позначається як кредит зі знаком плюс, інший — як дебет зі знаком мінус.
3. Економічна територія країни — географічна територія, що знаходить¬ся під юрисдикцією уряду даної країни, у межах якої можуть вільно пере-міщуватися робоча сила, товари і капітал.
4. Резидент — нерезидент. Для відокремлення зовнішньоекономічних операцій від внутрішньоекономічних МВФ рекомендує враховувати тільки операції між резидентами і нерезидентами країни.
5. Ринкова ціна. Для реєстрації операцій у платіжному балансі викорис¬товуються ринкові ціни — тобто ціни, за якими укладаються реальні угоди між незалежним покупцем і незалежним продавцем.
6. Розрахункова одиниця. При складанні платіжного балансу країни по¬винні використовувати ту розрахункову одиницю, яка застосовується ними у внутрішніх розрахунках і обліку. Для перерахування даних у долари реко-мендується використовувати курс національної валюти до долара, що фак¬тично діяв на ринку на дату складання платіжного балансу.
7. Час реєстрації. Оскільки кожна операція у платіжному балансі має бути подана двома записами, обидва ці записи в ідеалі повинні бути зроблені одночасно — у момент здійснення даної операції.
8. Джерела інформації. Для складання платіжного балансу використову¬ються: митна статистика, статистична звітність грошового сектору, інформація про розміри зовнішнього боргу, дані про операції з іноземною валютою тощо.
Схема побудови платіжного балансу. Повна схема складання ПБ, реко¬мендованого МВФ, містить 112 статей. Агрегована схема зводить ці статті в сім блоків (груп)В аналітичних цілях усі статті платіжного балансу поділяються на статті, що знаходяться "над рискою", і показують рух матеріальних цінностей, весь рух капіталу, за винятком зміни міжнародних резервів, і статті, що знахо¬дяться "під рискою", і включають тільки зміни запасів міжнародних резервів уряду і центрального банку.
1. Поточні операції (блок А). За цими операціями розраховується ба¬ланс, який показує, чи є прибуток від руху товарів, послуг і грошових переказів.
2. Рух капіталів (блоки В + С), за яким також можна підрахувати сальдо.
3. Балансуючі операції (блоки Е + Р + 6).
В результаті утворюється підсумкове сальдо ПБ (сальдо підсумкового ба¬лансу, сальдо балансу офіційних розрахунків), яке фінансується, тобто погаша¬ється (якщо воно від'ємне) чи розподіляється (якщо воно позитивне) переваж¬но за рахунок підсумкової зміни золотовалютних та інших офіційних резервів країни (блок Н).Аналіз статей поточного ПВ. У практичних і аналітичних цілях найбільш важливою частиною платіжного балансу є баланс поточних операцій (БПО), тобто блок А. Саме цей блок охоплює товарами та послугами зовнішню торгів¬лю, яка залишається головною формою зовнішньоекономічних зв'язків у світі, а також такі великомасштабні операції, як переказ доходів від раніше виве¬зених та ввезених капіталів, грошові перекази приватних осіб та безоплатна допомога (так звані трансферти) тощо. Слід звернути увагу на той факт, що експорт та імпорт оцінюються в цінах ФОБ, в той час як у зовнішньоторго¬вельній статистиці — в цінах СІФ (+ страхування та транспортні витрати).
Статті, об'єднані під назвою "Інші товари, послуги та доходи", включають:
а) поставки товарів, які важко відділити від поставок послуг;