Теорія міжнародної економіки як складова загальної економічної теорії

• Власники землі безумовно втратили, оскільки відносна зарплата, виражена через ціну товару 2, збільшилася, що скоротило їхній прибуток, оскільки вони змушені виплачувати усе велику її частину робітником у виді зарплати. Крім того, ріст ціни товару 1 при незмінній ціні товару 2, що вони роблять, скоротив купівельну спроможність залишилася в їхньому розпорядженні прибутку.

Розвиток фактора виробництва є наслідком росту відносної ціни товару, зробленого за допомогою цього фактора, росту зайнятості в цій галузі і збільшення зарплат. Ціна фактора, наприклад процентна ставка на капітал, збільшується.

Навпроти, скорочення фактора викликається падінням відносної ціни зробленого з його допомогою товару, скороченням зайнятості у відповідній галузі і зменшенням зарплат. Ціна фактора, наприклад рента за землю, скорочується. Мобільність такого фактора, як праця, нерідко стає основою політологічних теорій, що пояснюють, чому окремі групи громадян тієї або іншої країни політично неактивні, наприклад не беруть участь у виборах. Просто в силу своєї мобільності вони переходять із сектора, що скорочується, у що розвивається й у гіршому випадку нічого не втрачають або навіть поліпшують свій економічний стан, а тому не виявляють великого інтересу до політичної боротьби, предметом якої часто є допомога тим або іншим галузям.

19. Свобода торгівлі та протекціонізм

Зовнішньоекономічна політика- політичне оформлення міжнародних ек. звязків країн.

Роль держави у міжнародній торгівлі

Державне регулювання міжнародної торгівлі може бути:

• Однобічним, коли інструменти державного регулювання використовуються урядом країни в однобічному порядку без узгодження або консультацій з її торговельними партнерами.

• Двостороннім, коли засоби торгової політики узгоджуються між країнами, що є торговими партнерами. • Багатобічним, коли торгова політика узгоджується і регулиру ется багатостороннім угодам.(СОТ,ГАТ, ЄС)У залежності від масштабів втручання держави в міжнар. торгівлю розрізняють протекціоністську торговельну політику і політику вільної торгівлі.

Свобода торгівлі— політика мінімального державного утручання в зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту та пропозиції.

Протекціонізм — державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики.

Розвиток протекціоністських тенденцій дозволяє виділити кілька форм протекціонізму:

• селективний протекціонізм — спрямований проти окремих країн або окремих товарів;

• галузевий протекціонізм — захищає визначені галузі, насамперед сільське господарство, у рамках аграрного протекціонізму;

• колективний протекціонізм — проводиться об'єднаннями країн у відношенні країн, у них не вхідних;

• прихований протекціонізм — здійснюється методами внутрішньої економічної політики.

Інструменти торговельної політики

Інструменти державного регулювання міжнародної торгівлі за своїм характером поділяються на тарифні — ті, що засновані на використанні митного тарифу, і нетарифні-всі інші методи. Нетарифні методи регулювання підрозділяються на кількісні методи і методи схованого протекціонізму. Окремі інструменти торговельної політики частіше застосовуються при необхідності обмежити імпорт, або форсувати експорт.