Теорія міжнародної економіки як складова загальної економічної теорії

Західноєвропейська інтеграція у процесі свого розвитку пройшла такі етапи:

• Етап зони вільної торгівлі (1958-1969 р.). У цей період інтеграція знаходилася на рівні зони вільної торгівлі: відповідно до Римського договору були поступово скасовані мита і кількісні обмеження на взаємну торгівлю, установлені загальний митний тариф і введений загальна митна політика у відношенні третіх країн. Між членами інтеграції виникали часткові зони вільної торгівлі, причому кожна з них зберігала свій національний митний тариф у відношенні третіх країн. З 1962 року була введена в дію єдина сільськогосподарська політика.У 1965 році три європейських співтовариства прийняли рішення про злиття своїх виконавчих органів.

• Етап митного союзу (1968-1976 р.) — етап розвитку переваг митного союзу і зовнішньоторговельної політики стосовно третіх країн, спочатку в рамках шести країн-засновників, а пізніше — у рамках постійно ЄС. Цілеспрямована єдина сільськогосподарська політика доповнюється в цей період єдиною політикою в області охорони навколишнього середовища й в області досліджень і технологічного розвитку. До цього ж етапу відноситься початок інтеграції у валютно-финансовій сфері: у 1972 році було введено спільне плавання валют деяких країн — членів ЄС у визначених межах («валютна змія»), а з 1979 функціонування європейської валютної системи.

• Етап загального ринку (1987- 1992 р.). На основі Єдиного европейського акту ліквідували бар'єри, що залишилися, на шляху пересування товарів і факторів виробництва.

• Етап економічного союзу (з 1993 року — по даний час). Посилення політичної інтеграції і форсований розвиток валютного союзу на основі підписаного на початку 1992 року в голландському місті Маастрихте договору про Європейський союз.

Єдиний внутрішній ринок ЄСНайбільш великим досягненням інтеграційного процесу в рамках ЄС стало створення до кінця 1992 року єдиного внутрішнього ринку, у результаті чого свобода внутрішньоінтеграційного пересування товарів і послуг не тільки доповнилася вільним переміщенням капіталу і робочої сили, але і серйозними мірами погодження внутршньо-еномічної політики країн-членів.

Програма внутрішнього ринку ЄС — діяла в період з 1985 по 1992 рік програма створення загального ринку товарів і послуг.

У результаті здійснення програми до початку 1993 року між країнами ЄС були усунуті всі тарифні і нетарифні обмеження у взаємній торгівлі товарами і послугами, включаючи транспортні і фінансові послуги; ліквідовані всі обмеження на міждержавне пересування капіталу усередині ЄС і введене взаємне визнання фінансових ліцензій і принцип розсудливого нагляду; усунуті національні обмеження імпорту промислових товарів із третіх країн (вони замінені єдиними для всіх країн ЄС механізмами кількісних обмежень на імпорт); уведені мінімальні технічні вимоги до стандартів, взаємне визнання результатів іспитів і сертифікації; відкриті ринки державних закупівель для фірм інших країн ЄС.

Механізми керування ЄС

Керування ЄС здійснюють п'ять головних інституціональних органів — Європейська Рада, Комісія ЄС, Рада міністрів, Європейський парламент і Суд ЄС. У сукупності вони являють собою унікальну систему міждержавного керування, що здійснює в заданих межах законодавчі, виконавчі і судові функції.

• Європейський парламент — представницький і консультативний орган ЄС. З моменту утворення ЄС у 1957 році до 1979 року депутати делегувалися до складу Європейського парламенту національними парламентами. Починавши з 1979 року депутати обираються прямим голосуванням від кожної країни ЄС терміном на п'ять років. Кількість депутатів від кожної країни залежить від питомої ваги економіки кожної з країн. Парламент приймає рішення разом з Європейською Радою з питань внутрішнього ринку, бюджету ЄС, прийняття нових членів, висновку угод про асоціації з країнами, що розвиваються, і співробітництві з країнами з перехідною економікою. Має право виносити вотум недовіри Комісії ЄС, накладати вето на постанови у визначених областях (охр|ра навколишнього середовища, культура, утворення, молодіжна політика).

• Європейська Рада — директивний орган ЄС, що збирається на періодичні засідання (не рідше двох разів у рік) у складі глав держав і урядів країн — членів ЄС і голови Комісії ЄС.Приймає рішення по ключових питаннях інтеграції — прямі вибори в Європейський парламент, прийняття нових членів, створення європейської валютної системи, реформа єдиної сільськогосподарської політики, відносини з третіми країнами, — які є обов'язковими для виконання всіма іншими органами ЄС. Головою Ради є глава держави або уряду країни ЄС, що змінюється кожні 6 місяців.