Теорія міжнародної економіки як складова загальної економічної теорії

Після того як виникне можливість міждержавного переміщення капіталу, країна I негайно візьме кредит у країни II, оскільки країні I треба фінансувати своє непомірно велике поточне споживання. А країна ІІ буде рада дати такий кредит, оскільки процентна ставка в країні I вище. Інвестори країни II почнуть давати кредити країні I, заміняючи тим самим своє поточне споживання на майбутнє. У результаті переливу капіталу процентні ставки в двох країнах вирівняються на рівні ОВ і поточний попит зрівняється з поточною пропозицією в т.Е. Вона показує, що країна I узяла кредит у розмірі ОС, що у майбутньому, з огляду на відсоток, їй прийдеться виплатити в сумі ОС(1+r). Заштрихований сегмент ОВЕС показує суму, що при поточній процентній ставці ОВ країні I прийдеться виплатити в майбутньому в обмін на підвищене споживання в сьогоденні.

Отже, міжнародне запозичення і кредитування передбачають видачу й одержання засобів у борг на термін, що передбачає виплату відсотка за їхнє використання. Основні інструменти міжнародного запозичення і кредитування — торговельні кредити, позики, валюта, депозити, інші активи і пасиви.

34. Причини міжнародної міграції робочої сили та її види

Міжнародна міграція робочої сили — це процес організованого або стихійного переміщення працездатного населення з країни до країни, викли¬каний причинами економічного характеру.

Конкретне з'ясування сутності процесу міжнародної міграції робочої сили передбачає розгляд основних понять, які його характеризують. Ці поняття розкриваються перш за все у структурі населення за ознакою їх відношення до трудової діяльності.

ММРС зумовлена(загальні причини): 1) швидким зростанням населення нашої планети; 2) нерівномірністю економічного еконмічного розвитку країн 3) розвитком НТР 4)соц-ек. розвиткомдержав 5) екологічним станом нац. господарства.(Конкретні причини)-економічні 1)Відмінності в оплаті праці в різних країнах 2) відмінності в умовах прживання в різних країнах 3)кращі можливості для реалізації особистості. Основними причинами, які зумовлюють міжнародну міграцію робочої сили, є: 1) незадовільні економічні умови життя працездатного населення в краї¬нах еміграції (низький рівень заробітної плати, безробіття, низький життє¬вий рівень, зубожіння і т. д.);

2) стабільний порівняно високий рівень заробітної платні в основних імміграційних центрах (США, Західна Європа); 3) порівняно вищий технічний рівень умов праці в країнах імміграції; 4) соціальні умови для більш повної реалізації своїх можливостей у краї¬нах імміграції;5) природні катаклізми в країнах еміграції і вищий рівень охорони нав¬колишнього середовища у країнах імміграції; 6) політичні причини; 7) військові причини; 8) релігійні причини;9) національні причини;10) культурні причини.

У свою чергу зовнішня міграція поділяється на міжконтинентальну і внутрішньоконтинентальну.

Зовнішня міграція, крім того, має дві сторони:

1) еміграція, тобто виїзд працездатного населення з країни перебування для довготривалого чи постійного проживання в іншу країну;

2) імміграція, тобто приїзд робочої сили в країну з-за кордону.

Існує поняття і рееміграції, яка означає процес повернення емігрантів до своєї країни. Залежно від тривалості кожного переміщення міграція робочої сили поді¬ляється на: постійну, або безповоротну; тимчасову, як правило, внутрішньо¬континентальну; сезонну, пов'язану зі щорічними поїздками на заробітки; маятникову, яка передбачає щоденну поїздку до місця роботи за межі свого населеного пункту.

Залежно від правового статусу міграція робочої сили може бути легаль¬ною чи нелегальною.

Міжнародна (зовнішня) міграція існує в різних формах — трудовій, сімейній, рекреаційній,

Міжнародний ринок праці, який об'єднує національні і регіональні ринки робочої сили, існує у формі трудової міграції.

На середину 90-х років XX ст. у світі налічувалося більше 35 млн працівників-мігрантів проти 3,2 млн у 1960 р. Якщо зважати, що на кожного пра-цівника-мігранта доводиться 3 утриманці, то чисельність мігруючого насе¬лення на середину 90-х років XX ст. перевищувала 100 млн осіб.