Теорія міжнародної економіки як складова загальної економічної теорії

•"чисте" плавання — курсоутворення без втручання центрального бан¬ку у валютний ринок;

•"брудне" плавання — курсоутворення за активних інтервенцій на ва¬лютному ринку центрального банку.

Звичайно плаваючим вважається валютний курс, що може змінюватися в будь-яких межах, причому ці межі законодавче не встановлюються. На прак¬тиці існують такі його різновиди:

1) незалежне плавання — курс валюти формується на девізних ринках при помірних інтервенціях центральних банків. У такий спосіб встановлює курси своїх валют переважна більшість індустріальних країн та деякі краї¬ни, що розвиваються; 2) кероване плавання — подібне до незалежного плавання, але за більшо¬го втручання центральних банків; 3) спільне плавання — використовувалось валютним угрупованням ЄС, причому з двома валютними режимами: один — для валютних операцій се¬ред членів Союзу, інший — для третіх країн.

Оптимальний валютний простір — підтримка фіксованого валютного курсу між обмеженою групою країн і плаваючого валютного курсу з іншими країнами. Оптимальним може вважатися простір між країнами, що входять в інтеграційне об'єднання, яке знаходиться на високому рівні розвитку.

Валютний коридор — це визначені межі коливання валютного курсу, які держава зобов'язується підтримувати. Кероване плавання — політика керування валютним курсом за допо-|могою валютних інтервенцій, що передбачають скупку або продаж іноземної валюти.

Перевага керованого плавання як способу впливу на валютний курс полягає в тому, що уряд не зв'язаний ніякими зобов'язаннями щодо підтримки курсу і може проводити ту політику в цій сфері, яка є найбільш оптимальною для існуючої в економіці ситуації. Недоліки такої політики полягають в тому, що країни — торговельні партнери можуть переслідувати різні цілі у Своїй валютній політиці.

Крім політики валютного курсу, яка за своєю природою є стратегічною, існує також поточна валютна політика, яка здійснюється переважно у двох формах: обліковій (дисконтній) і девізній.

Облікова, або дисконтна, політика означає зміну облікової ставки цен¬трального банку для регулювання валютного курсу за допомогою впливу на рух короткострокових капіталів.

Девізна політика спрямована на регулювання валютного курсу шляхом купівлі та продажу іноземної валюти (девіза). У сучасних умовах девізна по¬літика часто набуває форми валютної інтервенції — прямого втручання цент¬рального банку в операції з іноземною валютою на валютних ринках при одно¬часному введенні обмежень у сфері валютних операцій на внутрішньому ринку.

При використанні девізної валютної політики у разі падіння курсу націо¬нальної валюти центральний банк країни продає на валютних ринках великі суми іноземної валюти, що призводить до зростання курсу національної ва-люти до іноземної, і, навпаки, скуповування іноземної валюти спричиняє падін¬ня курсу національної.Валютний демпінг — знеціню¬вання національної валюти для масового експорту товарів за цінами, нижчи¬ми, ніж світові. Валютний демпінг використовується для експорту товарів шляхом застосування спеціальних занижених валютних курсів, які відобра¬жають зовнішнє знецінення валюти в розмірах, що перевищують знецінення грошей на внутрішньому ринку країни-експортера.

В результаті взаємодії попиту на іноземну валюту з її пропозицією фор¬мується рівноважний валютний курс національної валюти. Знецінення валюти — зниження вартості валюти при режимі плаваю¬чого валютного курсу. Подорожчання валюти — збільшення вартості валюти при режимі пла¬ваючого валютного курсу.

Спекулятивна атака — різке зростання пропозиції валюти на ринку в період ослаблення її курсу, що приводить до втрати валютних резервів краї¬ни у випадку спроб підтримати валютний курс, що падає.

Девальвація валюти — зниження державою курсу валюти або централь¬ного паритету при режимі фіксованого валютного курсу. Ревальвація валюти — підвищення державою курсу валюти або цент¬рального паритету при режимі фіксованого валютного курсу.