Теорія міжнародної економіки як складова загальної економічної теорії

Валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях іншої краї-ни. Валютне котирування-оцінка курсу національної гр.одиниці стос. іноземних валют. Методи котирування:

Пряме котирування — це ціна одиниці іноземної валюти, виражена в оди¬ницях національної валюти (1 дол. США = 5.32 грн). Зворотне (непряме) котирування — це ціна одиниці нац. валю¬ти в одиницях іноземної валюти (1 грн = дол. США). Крос-котирування — співвідношення між двома валютами, що опосередковуються через третю.

Методика визначення валютного курсу. Є декілька методів визначення валютних курсів. Традиційним є метод на основі порівняння ринкових цін на золото: визначається ринкова ціна, наприклад, однієї унції золота в певній валюті, паралельно ви¬значаються ринкові ціни унції золота в інших валютах, у результаті зістав-лення чого і встановлюється валютний курс грошової одиниці даної країни.

2) На основі теорії паритету купівельної сили. Купівельна сила - к-сть товарів і послуг, які можна придбати за грошову одиницю. Співвідношення купівельної сили валют відносно певної групи товарів та послуг у двох країнах визначає паритет купівель¬ної спроможності (1 кг бананів у США 1 дол., а в Україні — 5.3 грн. Отже, курс гривні до долара має становити 5.3 грн. за 1 дол). 3) на основі співвідношення ефективних виробничих затрат (зарплата)

Існує декілька груп факторів, що впл. на валютний курс: довгостро¬кові, середньострокові та короткострокові.

Довгострокові фактори формують основні вартісні характеристики гро¬шових одиниць: • продуктивність праці; частка країни в світовій торгівлі та експорті;

Середньострокові фактори: • стан платіжного балансу;рівень облікової ставки; темпи зростання цін; тарифи та квоти; ситема преференцій.

Короткострокові фактори — це фактори, що впливають на поточний попит і пропозицію даної валюти.

• раціональні очікування суб'єктів ринку;

• валютні інтервенції;

• валютні спекуляції.Серед зазначених чинників найістотніше впливає на валютний курс стан платіжного балансу тієї чи іншої країни. Коли він активний, то і курс валюти має тенденцію до підвищення, а коли країна має пасивний платіжний баланс на світовому ринку, то це означає, що за певний період її валютні витрати переви¬щують надходження з-за кордону. За цих умов пропозиція валюти цієї країни на світових ринках зросте, а коли перевищить попит, то її курс впаде.

Валютна політика — це політика валютного курсу. Існує два основних види політики валютного курсу — фіксований і пла¬ваючий, та їхні різновиди. Фіксований валютний курс встановлюється державою. Даний режим передбачає, що уряд спроможний забезпечити продаж іноземної ва¬люти у кількостях, потрібних для підтримання встановленого ним курсу. Для цього уряд повинен мати необхідні запаси іноземної валюти. Курс може фіксуватися одним із таких способів:

1.Фіксація курсу до однієї валюти — прив'язка курсу національної ва¬люти до курсу однієї з резервних валют (долара США, євро тощо). 2.Використання валюти іншої країни як законного платіжного засобу.3.Валютне правління — фіксація курсу національної валюти до інозем¬ної, причому випуск національної валюти цілком забезпечений запасами іно¬земної (резервної) валюти. 4.Фіксація курсу спільної валюти до однієї іноземної валюти. 5.Фіксація курсу, національної валюти до валют країн — головних тор¬гових партнерів.6.Фіксація курсу до валютного композиту — прив'язка курсу національ¬ної валюти до курсів колективних грошових одиниць.

Обмежено гнучкий валютний курс— офіційно встановлене співвідно¬шення між національними валютами, що допускає невеликі коливання ва-лютного курсу відповідно до встановлених правил.

Плаваючий валютний курс — курс, що вільно змінюється під впливом попиту і пропозиції, на який держава може за певних умов впливати шля-хом валютних інтервенцій. З точки зору теорії механізми курсоутворення при плаваючому режимі валютного курсу діляться на: