Стратегічне планування на підприємстві Шифр групи: С1МЗ1

Останні два етапи є переходом до впровадження цілісної системи стратегічного управління, оскільки зумовлюють необхідність органі¬заційно-аналітичної та контрольно-координаційної діяльності не ли¬ше в органах стратегічного планування, а й у ланках, де виконуються дії, визначені стратегічними планами та програмами.

Мета стратегічного планування — встановити певний порядок дій для підготовки ефективного функціонування конкурентоспро¬можного підприємства.

Реалізація мети стратегічного планування можлива, якщо воно відповідає таким основним принципам:

цілевстановлення та цілереалізація — всі заходи та шляхи їхньо¬го здійснення, передбачені в системі стратегічного планування, спрямовано на встановлення та досягнення цілей (стратегічних орі¬єнтирів): система планування відповідальна за це. Відповідність цьому принципу свідчить про дієвість планів, які цінні тим, що да¬ють змогу досягти результатів;

багатоваріантність, альтернативність та селективність — реакція на середовище, що змінюється, шляхом переходу на зазда¬легідь обгрунтовані та визначені альтернативи;

глобальність, системність, комплексність і забалансованість — орєнтація на охоплення окремими стратегіями всіх аспектів діяльно¬сті об'єкта та взаємозв'язок між ними; в межах стратегічного плану¬вання готують систему рішень, а не окремі рішення; спрямованість на зміну ситуації зовні та всередині підприємства;

спадковість і послідовність — стратегічні зміни мають впрова¬джуватися в певному порядку (про це йшлося під час розгляду «стратегічного набору») з урахуванням досягнутих результатів і специфічних особливостей процесів та явищ;

безперервність — стратегічна діяльність є складним процесом, зупинка якого повертає підприємства у початкову позицію;

наукова та методична обгрунтованість — використання поши¬рених науково-методичних підходів допомагає розробляти реальні плани, узгоджені з параметрами зовнішнього та внутрішнього сере¬довища;

реалістичність, досяжність — врахування особливостей функ¬ціонування об'єкта, відносно якого розробляються стратегічні пла¬ни, та можливості досягнення певних параметрів;

гнучкість, динамічність, реащія на ситуацію — урахування ча¬сових характеристик і характеру змін, що відбуваються на підпри¬ємстві згідно з етапами «життєвих циклів» (підприємства та пов'язаних з ним окремих підсистем); цьому сприяє наявність на¬дійного зворотного зв'язку;

ефективність і соціальна орієнтованість — забезпечення, з од¬ного боку, перевищення результатів, передбачениих плануванням над витратами, потрібними для його здійснення; з іншого — розв'я¬зання не лише суто виробничих проблем, а й участь у пом'якшенні суспільних проблем;

кількісна та якісна визначеність — планування має дати певні орієнтири, які відіграватимуть роль контрольних точок, але не мож¬на процес планування звести лише до розрахунків показників, забу¬ваючи про сутність процесів, які потрібно здійснити;

довгостроковість заходів — орієнтація на розв'язання складних проблем, які існуватимуть у довгостроковій перспективі; неможли¬вість усунення їх одномоментним заходом спонукає до обгрунтова¬них, послідовних, складних заходів.

Період (часові характеристики) стратегічного планування зале¬жить від специфіки підприємства, його галузевої приналежності, рі¬вня невизначеності та динамічності середовища. Так, на підприєм¬ствах різних галузей заміна технологічних процесів та оновлення продукції здійснюються через різні проміжки часу; їх, як правило, і враховують, визначаючи періоди, на які розробляються стратегічні плани:

лісотехнічне господарство — 10-20 років;