Стратегічне планування на підприємстві Шифр групи: С1МЗ1

Зміст коректування у всіх випадках полягає в тому, щоб зро¬зуміти причини відхилення і домогтися повернення підприємства до правильного способу дії.

Здійснення коректування може бути досягнуте шляхом по¬ліпшення яких-пебудь внутрішніх (як правило, перемінних) фак¬торів даного підприємства, удосконалення функції керування і технічних процесів.

Не всі помітні відхилення варто усувати. Іноді самі стандар¬ти можуть виявитися нереальними, тому що грунтуються на пла¬нах, а плани — це лише прогнози майбутнього. При перегляді планів повинні переглядатися і стандарти.

2.5.2 Оцінка реалізації стратегії й ефективність діяльності підприємства

Підсумковий контроль і наступний аналіз діяльності під¬приємства дозволяє дати оцінку роботи й отриманих результатів. На цьому етапі основним завданням є визначення ступеня досяг¬нення мети, виявлення проблем і перешкод, визначення причин виникнення цих проблем, виявлення особистих потреб і винаго¬рода за ефективну роботу.

Часто керівники при оцінці діяльності підприємства забува¬ють враховувати ті фактори, що (на відміну від перешкод) спри¬яли досягненню мети.

Тому доцільно проводити таку оцінку (попередньо) у нас¬тупній формі (табл. 1).

Табл. 1.

Оцінку діяльності підприємства в цілому за звітний період доцільно проводити за допомогою форми, наведеної в табл. 2.

Як критерії оцінки можуть застосовуватися такі показники як: ріст обсягу продажів, чистий прибуток, дохід у розрахунку на акцію, адміністративні витрати, собівартість і т.д., а також показ¬ники не основного виробництва.

Окремій оцінці й аналізу підлягають питання природоохо¬ронної діяльності підприємства і дотримання вимог екологічної безпеки.

Крім оцінок стратегічного планування керівництво фірмою повинно провести ретельну перевірку структури підприємства, щоб з'ясувати чи сприяє вона досягненню загальнофірмових цілей, тому що стратегія найбільшою мірою визначає структуру організації.

Табл. 2.

Процес формування структури при стратегічному плану¬ванні може являти собою найбільш важливу стадію успішної ре¬алізації стратегічного плану. Нездатність чи відсутність прагнен¬ня визнати важливість структури в процесі планування прирекли багатоефективні і добре задумані стратегії на невдачу.

Процес формування структури при стратегічному плану¬ванні може являти собою найбільш важливу стадію успішної ре¬алізації стратегічного плану. Нездатність чи відсутність прагнен¬ня визнати важливість структури в процесі планування прирекли багатоефективні і добре задумані стратегії на невдачу.

Розділ 3. Проблеми та напрями вдосконалення процесу стратегічного планування

3.1 Можливі проблеми на підприємстві

Цей розділ є не просто заключним розділом, він є також початком висновків.

Отже, основна проблема реалізацій стратегії полягає в тому, що вони можуть орієнтувати систему управління підприємством на концентрацію на якомусь одному напрямі і виконувати зобов’язання тільки перед одною зацікавленою групою. Це створює певні проблеми, а саме:Акціонери. Очевидна зацікавлена в успіхах підприємства група – її акціонери, що вклали в в нього свої гроші задля отримання прибутку у вигляді дивідендів та збільшення вартості акцій. У випадку назадоволення роботою вони мають право змінити керівництво підприємства, продати його чи прийняти рішення про ліквідацію. Хоча юридично акціонери мають абсолютні повноваження щодо збільшення вартості акціонерного капіталу, на практиці їхні права значною мірою обмежені. Сьогодні акціонери виступають скоріше як інвестори, ніж як реальні власники підприємства, і у випадку якщо власники не задоволені роботою фірми, вони скоріше позбудуться від її, ніж будуть домагатися зміни менеджменту. Нерідко положення статуту забороняють їм втручатися в діяльність компанії, власниками акцій якої вони є. Як наслідок, фірми досить рідко ставлять своєю метою максимальне збільшення акціонерного капіталу, відповідно дана зона толерантності досить велика. Це підтверджується як невисоким рейтингом задачі підвищення вартості акціонерного капіталу, так і високою надбавкою до ціни, необхідної при продажі фірми .Однак у випадку якщо інші зацікавлені групи явно зневажають інтересами акціонерів, останні мають можливість застосувати всі наявні в їхньому розпорядженні засобу самозахисту. Якщо менеджмент, чи співробітники інші «компаньйони» одержують завищену винагороду, на шкоду розміру чи дивідендів вартості акцій, баланс порушується, і інвестори висуваються на «лінію вогню», піднімаючи питання про зміну керівництва компанії. Чи, що відбувається набагато частіше, із пропозицією про покупку фірми виступає деяка зовнішня група, притягнута її низкою оцінкою, що домагається підвищення вартості акціонерного капіталу власних інвесторів.