Суспільно-політичне становище Наддніпрянської України у ХІХ ст

кав їх повернутися на батьківщину. Коло 1.000 козаків, під проводом

кошового Йосипа Гладкого, перекинулись до російської армії й до-

помогли їй перейти Дунай. За це турки люто помстилися на тих, хто

залишився, а Січ спалили.

Доба Миколи 1 позначилася тяжкою реакцією. Уся Росія перетво-

рена була на слухняний зцентралізований адміністраційний апарат,

на чолі якого стояв абсолютний монарх. Жадного вияву незалежної

думки не дозволялося. Справді, як писав Шевченко, «на всіх язиках

все мовчить» . . . Загальний терор ще тяжче відбивався на Україні,

яка переживала систематичну русифікацію в усіх галузях життя.

Російський уряд вживав усіх заходів, щоб затерти будь-яку відмін-

ність України; навіть назву «Малороссия», що офіційно заміняла

«Україну», щораз частіше заступали терміном «Юго-Западная

Россия».

а) Шляхта. На Правобережній Україні після польського пов-

стання інтенсивно ширилось землеволодіння російського дворян-

ства, якому надавали сконфісковані у поляків мастки. На Лівобе-

режній Україні кількість російських поміщиків була менша, але

уряд сприяв прейсуненню російських дідичів і туди. В Південній

Україні — «Новоросії» — роздавали російським урядовцям землі,

які залишалися ще не розданими за Потьомкіна.

б) Міста. Ще наочнішою була за Миколи 1 русифікація укра-

їнських міст. На Україну посувалися російські купці, переважно

заможніші, ніж українські. -У структурі міст вони посідали вищі

місця, як купці 1 та II гільній, тоді як українські купці здобували зде-