Суспільно-політичне становище Наддніпрянської України у ХІХ ст

В 1801 році, після смерті Павла на престол вступив Олександер 1 (1801-1825), який заявив, що правитиме за прикладом своєї бабуні, Катерини ІІ.

Вихований швайцарським емігрантом Лагарпом, Олександер мав репутацію ліберального, гуманного правителя. Він створив «неофіційний комітет» із друзів своєї молодости: росіянина, графа Новосільцева, українця, князя Кочубея та поляка, графа Чарторийського. По всій державі ширилися чутки про «нову еру». Змучені деспотизмом попередніх часів люди сподівалися кращого. Надію на скасування кріпацтва приніс закон про «вільних хліборобів», який давав право поміщикам звільняти іелян і переводити кріпаків на вільних селян. Але ця надія не справдилась.

Генерал-губернатором Малоросійським призначено князя Олек-

сія Куракіна. Гуманний, освічений, він шанував українські традиції

і користався серед громадянства популярністю. 1. Котляревський

навіть присвятив йому «Оду» українською мовою.

Великою подією було відкриття 1805 року першого в Україні уні-

верситету, в Харкові. Засновано його заходами шляхетства та ку-

пецтва; на чолі поміщиків стояв В. Каразін. Навколо університету,

ректором якого був П. Гулак-Артемовський, скупчилися українські

вчені та письменники. Серед професорів були ліберальні західньо-

европейські вчені, в тому числі філософ Шад.

У Харкові почали видавати часописи: «Украинский Вестник»,

«Украинский Журнал». В. Каразін заснував Філотехнічне Това-

риство, яке тирило нові технічні методи в сільському господарстві.

З-поміж його численних членів багато було противників кріпацтва.

Своєрідного характеру набула Одеса: вона хутко зростала, при-

ваблюючи чужинців-комерсантів і промисловців. На якийсь час про-

від у цьому місті опинився в руках французьких емігрантів — гер-

цога Рішельє та графа Дерібаса. Тут постав культурний осередок

європейського, космополітичного типу.

Росія вела ворожу політику супроти революційної Франції. Цар

Павло взяв участь в коаліції європейських держав: Австрії, Англії,