Суспільно-політичне становище Наддніпрянської України у ХІХ ст

не зустрічав підтримки збоку дворян. Створено спеціальні комісії. які мали опрацювати умови селянської реформи, але вони нічого

не могли зробити через опозицію дворянства.

Єдине реальне зробив призначений у 1838 році генерал-губерна-

тор Київський Д. Бібіков: він розпочав боротьбу з польською шлях-

тою. Протягом 1840-1844 років спеціяльна комісія виключила 64.000

дрібної шляхти, яка не змогла довести своїх прав на дворянство,

і їх приписали до скарбових селян або міщан. За пропозицією Бібі-

кова припинено роздачу в оренду маєтків, сконфіскованих 1831 ро-

ку. Ці землі передано селянам, і таким чином значну їх кількість

звільнено від кріпаччини.

За ініціятивою Бібікова року 1841 в Київській, Волинській та

Подільській губерніях введено «інвентарі» подібно до тих, які були

в королівських маєтках у Польщі. В інвентарях зазначалося точно

характер та розмір повинностей селян. Для розгляду інвентарів

зформовано спеціяльний Комітет у Києві. Виявилося, що повинно-

сті в панських маєтках (подано 8.437 інвентарів) були такі різнома-

нітні, що на підставі їх не можна було встановити стандартного

інвентаря. Довелося Комітетові скласти самому зразкові інвентарі,

які й затвердило міністерство внутрішніх справ під назвою «Інвен-

тарні правила».

Згідно з «Інвентарними правилами» земля, якою користалися се-

ляни, залишалася в їх вічному користуванні; панщину встановлю-валося в розмірі 3-х днів для чоловіка і одного дня — для жінки —

з «тяглого» господарства, себто такого, в якому були коні або вели;

якщо ж у господарстві не було ні коней, ні БОЛІВ, панщину встанов-

лювалося в розмірі 2-х днів 'для чоловіка і одного дня для жінки;