Суспільно-політичне становище Наддніпрянської України у ХІХ ст

лення, що платило податки, себто власники будинків, крамниць,підприємств і т. п. Виконавчим органом ради була управа з місь-

ким головою на чолі.

Компетенція міської ради була дуже широка: вона повинна була

стежити за господарством міста, станом ринків, міської торгівлі,

промисловістю, охороною здоров'я, санітарією, школами."' У цілому

компетенція міського самоврядування була аналогічна земському.

Але була велика різниця в суб'єкті: земства обслуговували сільську

людність, в переважній більшості українську, а по містах була мі-

шанина людности, і в деяких містах кількість українців ледве до-

сягла 50°/о, при чому ці відсотки припадали на нижчі шари — дріб-

них крамарів та ремісників, а заможніша частина складалася з ро-

сян, на Південній Україні з греків, вірмен; крім того, у містах було

багато жидів. Отже, такі міста, як Одеса, Херсон, Маріюпіль мали

космополітичний характер.

Реформа 1861 року не задовольнила селянство, зокрема україн-

ське. Негайно після проголошення маніфесту почалися знову заво-

рушення у різних місцях України. У самому Бердичівському повіті

Київської губернії відбулося 34 повстання. В Київській губернії

повстало 12.000 селян, у Подільській — 80.000. Значні повстання

були на Чернігівщині, Херсонщині, Катеринославщині. Вони не

припинялися протягом кількох років і придушені були військовою

силою. Багато селян заслано.

Не була задоволена й поступова інтелігенція. Вона уживала всіх

заходів, щоб піднести освіту серед селянства, зробити звільнених

кріпаків свідомими громадянами. Вся увага інтелігенції була звер-