Суспільно-політичне становище Наддніпрянської України у ХІХ ст

граф, письменник; М. Гулак-Артемовський — історик права; П.

Маркевич — етнограф; В. Білозерський; з ними близько зійшлися

молодші люди, що недавно закінчили університет або були ще сту-

дентами.

Моральним авторитетом цього неоформленого товариства став

Т. Шевченко, який у 1846 році дістав посаду вчителя малювання

при Київському університеті. Тоді Шевченко був уже в зеніті

своєї слави, як видатний маляр, а ще більше як поет. Його подорожі

по Україні — Чернігівщині, Полтавщині, Київщині — показали,

яка широка була його популярність, як глибоко шанували та лю-

били його. Найбільші магнати України — Рєпніни, Тарновські, Ли-

зогуби, Лук'яновичі, Родзянки та ін., — запрошуавли його до себе,

замовляли йому портрети, захоплювалися його поезіями. В тому

гуртку молоді Шевченко відразу став центральною особою не тільки

як славний поет і маляр: до того приєднувався особистий чар, який

підкоряв йому всіх, хто з ним зустрічався.' Була й ще одна при-

чина популярности Шевченка: в добу панування романтизму він

якраз був тим героєм, про якого мріяла молодь — був кріпаком,

який багато терпів у своїм житті, був людиною з маси українського

народу, яка виросла під впливом історичних• спогадів про козацтво,

про гайдамаків.

Олександер II (1855-1881), молодий, ліберальних поглядів вихо-

ванець поета В. Жуковського, бачив усі вади режиму Миколи І

Року 1856 Кримська війна закінчилася мировим конгресом у Па-

рижі, і в Російській імперії почалися кардинальні реформи. Пер-