Суспільно-політичне становище Наддніпрянської України у ХІХ ст

бо в Україні наділи їх до реформи були більші, ніж ті, які вводила

реформа. Загалом у Полтавській і Катеринославській губерніях се-

ляни втрачали по реформі 40°/о свого попереднього наділу, а в Хар-

ківській — 31%. У всіх губерніях України наділи після реформи

різко зменшилися. У правобережних губерніях наділ був нижчий,

ніж встановлювали «Бібіковські інвентарі» 1848 року. Унаслідку

реформи наділи на ревізійну душу, себто на селянина, що був запи-

саний по ревізії і платив податок державі, зменшилося, а саме:

Наслідком реформи було катастрофічне збільшення числа ма-

лоземельних селянських господарств, що мали до 3-х десятин. На

Лівобережній Україні таких господарств було 43,3%.

Нагляд над сільськими та волосними управами був переданий

«мировим посередникам», яких губернатор призначав із місцевих

дідичів. Це була посада тимчасова — до введення «уставних гра-

мот», що встановлювали відносини між дідичами і селянами.

Селянська реформа була першою в ряді інших реформ. Року

1862-го зреформовано фінансове господарство держави й зосере-

джено все управління фінансами в руках міністра фінансів.

Того ж І862 року розпочато військову реформу: проведено пере-

озброєння армії, вдосконалено постачання, управління — вади, що

їх виявила з такою силою катастрофа Кримської кампанії. Війсь-

кову реформу завершено 1874 року запровадженням загальної вій-

ськової повинности для всіх чоловіків у віці 21 року. Реченець вій-

ськової служби зменшено з 25 років до 6-ти.

В 1864 р. проведено судову реформу. Суд встановлений був 3-охступенів: мирові, суди, що їх обирало населення, та державні