Суспільно-політичне становище Наддніпрянської України у ХІХ ст

у свята панщину заборонялося. Всі інші види повинностей касува-

лося. Не вільно було переносити «панщинні» дні з одного тижня на

другий або з одного місяця на другий. Заборонялося вживати жінок

на тяжку працю. Дідич мав право замінити панщину в полі на пан-

щину на фабриці, але не мав права переводити селян на двораків.

Обмежено самоволю дідичів щодо шлюбів селян, здачі в рекрути,

засилання на Сибір.

Звичайно, заходи Бібікова не привели до ліквідації кріпацтва,

але завдяки «Інвентарним правилам» внесено деякий контроль у

відносинах між поміщиками й кріпаками, визначено межі помі-

щицької влади. Практичне значення «Інвентарних правил» було

дуже мале, бо дійсного контролю за діями поміщиків не заведено,

і вони далі збільшували панщину та зменшували наділи селян-

ських земель.

Слід додати: те, що зробив для поліпшення становища селян

Д. Вібіков — «фельдфебель царя, капрал Гаврилович Безрукий»,

як назвав його Т. Шерченко в «Юродивому», «завзятий реакціонер,

ворог всякої ліберальної думки... яскравий сатрап-самодурі», як

схарактеризував його видатний історик Д. Дорошенко, — звів на-

нівець наступник Бібікова на становищі генерал-губернатора, князь

Васильчіков, людина культурна і ліберальна. Дідичі-поляки, які не

могли примиритися з обмеженням їхніх прав на кріпаків, зверта-

лись до Васильчікова з проханнями та скаргами, і він видавав «до-

повнення» до «Інвентарних правил», які їх фактично паралізували.

Унаслідок цього, — як писав дослідник М. Корнилович, — «школи