Суспільно-політичне становище Наддніпрянської України у ХІХ ст

«Катехизис автономіста». Товариство вело широку пропаганду, мало

зв'язки з Льожею Об'єднаних Слов'ян, із польським революційним

товариством «Темпляри»"

Правління Миколи 1 (1825-1855) позначилось тяжкою реакцією,

від яяої особливо терпіла Україна. Повстання декабристів, не зва-

жаючи на незорганізованість, настрашило уряд. Реакція, що поча-

лася за Олександра 1, прибрала тепер ще більше систематичного ха-

рактеру. Засновано спеціяльну поліцію для політичних справ: «Тре-

тій Відділ власної Його Величности канцелярії» та «Корпус жандар-

мів», що мав викривати політичні злочини, головним чином в армії. Під

підозру взято всю інтелігенцію, і тільки військова служба вважалася

за гідну пошани. В армії аракчеєвський режим, властиво успадкова-

ний від Павла, дійшов до найвищих меж. Паради, муштра, сувора

дисципліна, тяжкі кари шпіцрутенами — перетворювали армію на

каторгу. Реакція позначилася й ;а літературі, в якій введено сувору

цензуру, тяжко позначилася і на школі.

Ідеологічна доктрина, що її віісунув міністер освіти, граф О. Ува-

ров, встановлювала духовний Грунт для внутрішньої політики росій-

ського уряду: «Самодержавство, православіє, народність» (розумі-

лося, звичайно, російську народність, обов'язкову для всієї імперії).На початку правління Миколи 1, в 1828-1829 роках Росія вела війну з Туреччиною. Війна ця закінчилася дуже корисно для Росії: вона

дістала гирла Дунаю і східній берег Чорного моря; з-під влади Ту-

реччини була звільнена Греція, а Сербія, Молдавія та Валахія діста-

ли автономію"

Під час війни російський уряд, побоюючись, що запорожці,' які

жили Січчю за Дунаєм, можуть виступити на боці Туреччини, закли-