Суспільно-політичне становище Наддніпрянської України у ХІХ ст

зя Миколу Рєпніна, що був під час окупації Саксонії в 1813-1814

роках віцекоролем і користався пошаною саксонців. (Він був вла-

стиве князь Волконський, але дістав право носити прізвище матері,

кн. Рєпніної, яка була останньою в роді). Рєпнін одружений був

з онукою гетьмана Кирила Розумовського, і це зблизило його з укра-

їнським шляхетством. У Полтаві скупчив він видатні культурні

сили, серед яких були — 1. Котляревський, В. Тарновський, В. Лу-

кашевич, С. Кочубей та П. Капніст. Рєпнін був у дружніх зв'язках

із В. Полетикою, Г. Квіткою-Основ'яненком, П. Гулак-Артемов-

ським, а шйніше — з Т. Шевченком. У 1818 році Рєпнін закликав

дворян дбати за долю кріпаків, вживати заходів для піднесення їх

добробуту, освіти; боровся проти жорстокостей панів. Він прагнув

відновлення козацтва, і це зв'язувало його з поступовим суспіль-

ством України. 1822 року його коштом Д. Бантиш-Каменський вид-

рукував двотомову «Историю Малой России» з багатьма докумея-

тами. Сучасники вважали Рєпніна за можливого кандидата на геть-

манську булаву.

У 1820-их роках засновуються в Україні таємні політичні гуртки,

які використовують досвід масонської організації. Першим —з 1819

року — значним політичним гуртком було Малоросійське Таємне

Товариство, або Товариство Визволення України, яке складалося із

значних дідичів Полтавщини. Головою його був повітовий маршал

дворянства Василь Лукашевич, той, що 1812 року виголошував був тост за Наполеона. Метою цього Товариства буле здобути незалеж-

ність України і злучити й з Польщею. Членами Товариства були:

М. Репнів, С. Кочубей, В. Тарновський, Олексієв. Лукашевич уклав