Іспит з курсу Теорія фінансів

19. Історичний аспект становлення та розвитку фін. науки.

Ф.наука виникла в середині 15століття. Поява фінансів пов’язана з формування державності. Найзначніше наукове дослідження кінця 16 ст. Належать Ж.Бодену. В 1577 р. вийшла його праці “Фінансові резерви держави”. Першими доходами він вважав домени, регалій, а потім податки, основними видатками: забезпечення охорони території; утримання короля, князя; будівництво і ведення війн. У 17ст. Значний внесок у становлення фін науки зробили англійські вчені Мен, Локк, Гоббс. Основні їхні праці пов’язані з проблемами оподаткування. У 2 половині 17ст. Буда оприлюднена відома праця В. Петті “ Трактат про податки і збори”. Він вперше дає наукове трактування податків, значення грошей і економ., ціну речей. Школа камералістів, до якої належали німецькі вчені фінансисту – Юсті, Зоннефельд. В 1746 Юсті видає працю “Система фінансового господарства”, в якій вперше були викладені основні положення фінансової науки. Юсті вважають батьком фінансової науки.

Наприкінці 18 ст. Уваги заслуговують теоретичні дослідження вчених-фізіократів- Кене, Тюрбо, Мірабо. Їх основна ідея ґрунтувалася на тому, що лише земля дає чистий дохід, а тому держава може одержавити дохід у формі податку на землю.

А. Сміт також торкався в своїх працях фінансової науки, але не виділяв її окремо. На відміну від своїх попередників він виділяв 3 джерела багатства нації: земля, капітал, праця. Заслугою Сміта також є обґрунтування поділу державних витрат на загальнодержавні та місцеві, та розробка принципів оподаткування:

-податки повинні сплачувати всі відповідно до одержаних доходів;

-податок повинен сплачуватися в зручний для платника час;

-податки повинні бути визначені завчасно;

-стягнення под. повинно бути дешевим.Все це було викладено в працях - “Дослідження про багатства народу”, “ Принципи оподаткування». Послідовником Сміта був Д. Рікардо. В своїй праці “Початок політ. Економії і оподаткування” він стверджує, що всі податки податки сплачуються з прибутку капіталістів, тобто прибуток підприємця основне джерело доходів держави. Найбільший розвиток фінансової науки припадає на 19ст. Саме в цей час фін. наука відокремлюється із загальної теорії політичної економії. У 2 половині 19ст. Треба визначити внесок науковців німецької школи. Слід згадати Рау та його працю “Основні начала фінансової науки”. Цей підручник має класичний зміст: вступ та розділи – державні доходи, державні видатки, державний кредит, бюджет, організація управління фінансами. Цього ж часу значний внесок у фін науку зробив Сісмонді. Він розглядав фін як засіб поліпшення життя народу і доводив необхідність скорочення непрямого податкування, встановлення неоподаткованого мінімуму, впровадження прогресивного податку тощо. Загальною характеристикою усіх робіт того часу є те, що фін наука не виходила за рамки державних фінансів.

В 20 ст. На розвиток фін вплинули 2 школи: кейсианство і монетраризм. Вони використовували однакові терміні – доходи, видатки, дефіцит, але мають різні підходи до регулюванню макроекономічних процесів. Основні інструменти Кейнса: державні видатки і податки. Основний акцент – стимулювання попиту. Дефіцит бюджету розгляд як активний засіб позбавлення економ активності суб’єктів господарювання. Основні інструменти монетаристів: пропозиція грошей – це основний існтремент. Виступали за жорстке узгодження доходів і видатків бюджету. В 21 ст. Характерне поєднання економіки з психологію, соціологією і математикою.

20.Фонд соц. страх. з тимчас. втрати працезд.

Бюджет є основним централізованим фондом грошових кош¬тів держави. Кошти бюджету знеособлені і забезпечують реаліза¬цію його функцій. Однак у держави можуть бути певні потреби, які мають особливе значення і тому повинні мати відповідне га¬рантоване фін забезпечення. Це і є причиною формування фондів цільового призначення.

Цільові фонди поділяються на дві групи. Перша - постійні фонди, створення яких пов'язане з виділенням окремих функцій держави (соц страх). Друга - тимчасові фонди, які формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем. Вони створюються у разі конкретної необхідності і піс¬ля вирішення проблеми закриваються. В Україні на даний час створюються такі основні цільові фонди:

А. У сфері соц стра-ня: - Пенс фонд; - Фонд соц. страхув. з тимчас. втрати праце¬здатн; - Фонд соц. страх на випадок безробіття; - Фонд соц. страх від нещасних випадків; Б. Тимчасові: - Фонд соц захисту інвалідів; - Фонд охорони навкол прир сер-ща. Соц страх — це самостійна галузь страх-ня, що охоплює сук відносин з приводу формування і вико¬р-ня колективних страх фондів, призначених для випла¬ти відшкодування при постійній чи тимчасовій втраті працездат¬ності або місця роботи. У с-мі держ соц страх-ня роль страхо¬вика виконує держава, яка бере на себе зобов'язання щодо ство¬рення колективних страхових фондів і виплати страх від¬шкодування. На ринку страх послуг можуть функціонувати також недержавні компанії соц страх-ня, які допов¬нюють і розширюють спектр страх послуг. Страхувальника¬ми є підпр-ва й орг-ї, громадяни, держава, а застрахо¬ваними — прац-ки підпр-в і орг-й, а з деяких виплат і непрацюючі громадяни. С-му держ соц страх-ня становлять 4 цільові фонди. Між ними чітко розмежовані сфе¬ри функціонування. Пенс фонд відобр страх-ня на випадок постійної втрати працездатності. Формою страх відшкодування є пенсії. Фонди соц страх-ня перед¬бачають страх-ня на випадок: тимчасової непрацездатності у зв'язку з хворобою, вагітністю і пологами; тимчасової чи постій¬ної втрати працездатності внаслідок нещасних випадків; втрати джерела отримання доходів унаслідок безробіття. Формами стра¬х відшкодування є пенсії і різного роду допомоги та випла¬ти. До цієї групи можна віднести також Фонд соц захис¬ту інвалідів, хоча він відображає відносини фін допомоги, а не страх-ня. Формування і використання коштів Фонду соц стра¬х-ня з тимчасової втрати працездатності здійснюється: Джерела доходів: 1)Внески роботодавців у розмірі 2,5 % до фонду з/п, 2)страх платежі найманих прац-в у розмірі 0,25—0,5 % із з/п та інших до¬ходів; 3)асигнування з бюджету; 4)благодійні внески. Напрями видатків: 1.Виплати допомог:-за тимчасовою непрацездатністю; - у зв'язку з вагітністю і пологами; - при народженні дитини; -по догляду за дитиною до досяг¬нення нею трирічного віку; - на поховання. 2.Витрати на санаторно-курортне ліку¬вання і відпочинок, надання дієтичного харчування, 3. Витрати на забезпечення поточ¬ної діяльності фонду й утримання ор¬ганів управління. Упр-ня коштами здійснює Фонд соц страх-ня з тимчасової втрати працездатності, що є некомерційною само¬врядною орг-ю. Гарантом його діяльності є держава.