Іспит з курсу Теорія фінансів
Фін. контроль (ФК) за екон. суттю – це функція упр-ня , яка включ. сук-сть спостережень, перевірок за дія-тю обєкта упр-ня з метою оцінки обгрунтованості й ефективності прийняття рішень і рез-тів їх виконання. Застос. там і тоді, де функціонують фінанси. Обєкт ФК – процеси формування й використання фондів фін. рес-сів при створенні, розподілі та споживанні ВВП. Гілки ФК: 1)державна сфера, в якій функціонує с-ма держ.ФК, 2)муніципальна сфера, де діє с-ма ФК місцевого самоврядування, 3)сфера громадянського сус-ва з незалежною с-миою ФК.
Види ФК: 1)Залежно віл взаємовідносин субєкта і обєкта ФК: а)внутрішній – самоконтроль, який здійсн. орг-ції за власною дія-стю. Провадиться на розсуд і на основі конкретної орг-ції, б)зовнішній – здійсн. зовн. органами (макрозаходи); 2)За ступенем охоплення підконтрольного обєкта: а)комплексний – усі аспекти дія-сті обєкта, б)тематичний – окремі аспекти дія-сті, в)повний – заг, глибоке вивчення фін. боку дія-сті орг-ції, г)частковий – певний перелік питань за доп. ознайомлення на місці з окремими напрямками дія-сті, д)суцільний – вивчення всіх первинних документів і записів у формах аналітичного та синтетичного обліку, е)вибірковий – аналіз якогось певного періоду, або певної частини документів; 3)За джерелом інформації: а)документальний, б)фактичний; 4)за цільовою спрямованістю: а)стратегічний – питання стратегії розвитку під-ва, б)тактичний – поточні питання дія-сті; 5)За місцем здійснення: а)на місцях – ФК виконується безпосередньо на підконтрольному обєкті, б)дистанційний – контролюється віддалений обєкт.
До методів ФК належать конкретні способи, що застос. при здісненні контрольних ф-цій. Методами є:
ревізія - метод ФК всієї фін-госп дія-сті під-ва за певний проміжок часу з метою встановлення законності здійснюваних операцій, правильності обліку і достовірності даних; тематична перевірка – певний перелік питань,окремі сторони фін. дія-сті; обстеження – ознайомлення на місці з певними ділянками фін. роботи.
67. Теоретичні основи фінансов. менеджменту
"manage" — управляти. фінансовий менеджмент — це процес управління фор¬муванням і використанням фондів фінансових ресурсів на рів¬ні держави, підпр. структур, інших госп об'єднань і громадян, якщо вони здійснюють фінансові опе¬рації. Фінансовий менеджмент це також сукупність форм, ме¬тодів і засобів, за допомогою яких здійснюється управління фін. ресурсами.
Об'єктивність функціон. фінансів в екон. системі зумовлює об'єктивність фін мен-ту. За ек. змістом фін. мен-нт — це приведен¬ня в дію для досягнення високої еф-ті ф-вої діяльності всіх складових ф-вого механізму.
Все це здійсн. за допомогою фін. механізму, котрий є сис-мою взаємопов'яз. елементів, за допомогою яких фін. менеджер здійснює цілеспрямований вплив у цілому на господарську або зокрема на ф-ву д-ть на всіх рівнях ек-ної системи.Фін. м-нт включає об'єкт і суб'єкт. Об'єк¬том управл. є централізов й децентралізовані фонди фі¬н. ресурсів, що створ. і використовуються в усіх ланках державних фінансів.
Суб'єкт управління — фінансовий апарат, що зосередже¬ний у фінансових службах міністерств, відомств, об'єднань, підприємств і організацій, апараті міністерства фінансів і міс¬цевих фінансових органах, податковій службі, контрольно-ре¬візійному апараті, інших фінансових інститутах. Усі зазначені підрозділи фінансового апарату мають свої функції і сферу впливу на фінансові відносини в державі. Центральне місце у фінансовому менеджменті посідає фінансове планування й прогнозування. У процесі плану¬вання й прогнозування проводиться оцінка стану фінансів у державі, в підприємницьких структурах, в установі чи ор¬ганізації, виявляються можливості щодо збільшення фінан¬сових ресурсів, їхнього найефективнішого використання, скорочення непродуктивних витрат.
За умов становлення ринкової економіки фінансове прог¬нозування передбачає застосування більшого переліку прийо¬мів і методів. Це насамперед вільні ціни, попит і пропозиція, ринок капіталів, конкуренція тощо.
Фінансове регулювання як елемент менеджменту застосо¬вується для підтримання оптимальної структури виробництва і розподілу. Це податки, дотації, різні виплати, за до¬помогою яких держава досягає поставлених цілей і усуває ті явища при функціонуванні фінансів, котрі не можуть бути ви¬рішені лише за допомогою ринкових механізмів.
Стимулювання в системі менеджменту покликане забезпе¬чити розвиток тих явищ і процесів, що мають на цьому етапі пріоритетне значення. Використо¬вуючи фінансові методи, держава передусім за допомогою пільг щодо податків та пільгового кредитування створює сприятливі умови для їхнього розвитку.