ІВАН ТОБІЛЕВИЧ (І. КАРПЕНКО-КАРИЙ) (1845-1907)

Карпенко-Карий, розгортаючи сюжет драми, показує героїню у складних життєвих перипетіях: Гандзя потрапляє до гетьмана Пра¬вобережної України Петра Дорошенка, від нього переходить до ди-мерського полковника Пиво-Запольського, знову повертається де Дорошенка, який дарує її турецькому падишахові, по дорозі її викра¬дає осавул Ханенко і ховає в Білоцерківській фортеці. Ханенко ж убиває Пиво-Запольського, якого Гандзя покохала, прийнявши за¬ради нього католицтво. Кінчає життя самогубством і Гандзя.

Герої твору називають Гандзю «прекрасною, як сама Україна» Це дало підстави деяким дослідникам стверджувати, що в драм; Карпенка-Карого образ нещасливої красуні, яка зазнає численних зазіхань, має символізувати Україну.

На початку XX ст. в «театрі корифеїв», а згодом театрі М. Садов-ського п'єса мала великий успіх, вважалася одним з найкращих яскравіших творів побутово-романтичного театру, драмою, яка за¬хоплювала своєю видовищністю.Нині, зі значної історичної відстані, творчість І. Карпенка-Карогс особливо виразно являє свій дивовижний обшир і глибину. У статті-некролозі І. Франко писав: «Чим він був для України, для розвою ї: громадського й духовного життя, се відчуває кождий, хто чи тс бачив на сцені, чи хоч би лише читав його твори...

Цілісність драматичної творчості Карпенка-Карого наповнює нас почуттям подиву до його таланту. Обняти такий широкий горизонт заселити його таким множеством живих людських типів міг ТІЛЬКР першорядний поетичний талант і великий обсерватор людськоп життя»'.

Давши високі художні зразки в усіх класичних жанрах — драми комедії, трагедії — Карпенко-Карий у кожному творі порушуваї серйозні проблеми свого часу — політичні, соціальні, морально-етичні, навіть економічні, широким і впевненим пензлем малюваі картини суспільного життя в їх найсуттєвіших проявах і тенденціях

1Франко І. Іван Тобілевич (Карпенко-Карий) // Зібр. творів: У 50 т. — К 1982.— Т. 37. — С. 379.

573

В українській літературі межі століть саме він став творцем новітньої суспільної драми. Драматурга по праву можна поставити в один ряд із його видатними сучасниками — Г. Гауптманом, Б. Шоу, Г. Ібсеном, Г. Мірбо, Л. Толстим. Цих митців за всієї індивідуальної своєрідності чи тональності єднає спільна манера — за окремим, частковим, хоча й характерним, бачити й виявляти важливі й визна¬чальні закономірності життя, його підйоми і спади і, при зовнішніх алогізмах, внутрішню психологічну вмотивованість кожного вчинку персонажа.

Реформувавши українську драму і комедію, надавши їм соціально¬го звучання, І. Карпенко-Карий змінив їх як ідейно, так і структурно. І хоча традиційній інтризі було відведено в ній другорядну роль, а життя суспільне вийшло на перший план, — це не зменшило драматичної гостроти і не ослабило глядацького інтересу до зобра¬жуваних подій. Лише амплітуда цього інтересу розширилась — від часткової пригоди до суспільної тенденції.

Україна, зображена І. Карпенком-Карим у його драматургії як у минулому історичному житті, так і на рубежі XIX—XX ст., — це країна повнокровна, сильна, зі своїм шляхом, з виразно окресленим менталітетом. їй і служив він як син свого народу і своєї епохи.

Список рекомендованої літератури

Дем'янівська Л. С. І. Тобілевич (Карпенко-Карий). — К, 1995. Дорошкевич Ол. Іван Тобілевич (Карпенко-Карий. 1845—1907) // Тобілевич І. (Кар¬пенко-Карий). Вибрані твори. — X.; К., — 1925. Єфремов С. Карпенко-Карий (І. К. Тобілевич): Критично-біографічний нарис. — К,

1924.

Карпенко-Карий І. (І. К. Тобілевич). Твори: В 3 т. — К., 1985. — Т. 1—3. Мамонтов Я. Драматургія І. Тобілевича // Тобілевич І. Твори: В 6 т. — X.; К.,

1931. —Т. 6. Мороз Л. 3. Нова реалістична драма в українській літературі кінця XIX — початку

XX ст. (Проблеми історії та теорії реалізму української літератури кінця XIX —