ІВАН ТОБІЛЕВИЧ (І. КАРПЕНКО-КАРИЙ) (1845-1907)

П'єси Карпенка-Карого на теми з історичного минулого України належать до творів романтично-побутової драматургії, яка насам¬перед орієнтувалася на театральність, яскраву видовищність. У цьо¬му виявилася давня традиція музично-драматичного українського репертуару, основу якого становили п'єси І. Котляревського, Я. Ку¬харенка, В. Александрова, Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка.

Романтична школа в найкращих її проявах багато зробила для розвитку українського театру, виховавши плеяду великих акторів,

566

які своєю геніальною грою лишили помітний слід в історії україн¬ської культури. Ніби відтіняючи «драми стяжання», «глитайські» душ і характери, вплетені в рух «хазяйського колеса», основою ді більшості п'єс цього плану І. Карпенко-Карий робить героїчну, само¬жертовну боротьбу кращих синів України за визволення прот* польської шляхти, боротьбу, що незабаром вилилась у могутнії всенародний рух — визвольну війну 1648—1654 років. Це великок мірою надавало характерам, драматичним колізіям, вчинкам пер¬сонажів понадособового сенсу. І першою в цій шерензі стоїть «Бон¬дарівна».

Події п'єси відбуваються у XVII ст. Палкими патріотами, людьми високих моральних якостей виступають у драмі старий козак Гнаі Бондар і його дочка Тетяна, козацька вдова Марія, мужній запоро¬жець Тарас, «запорожці і народ, з косами, ціпами і рушницями», — як говориться про них у ремарці. Саме вони протистоять «вельмож¬ному пану» старості, його прибічникові шляхтичу Герцелю, іншиї» панським посіпакам і народним кривдникам.

Драматична інтрига п'єси — любовного, інтимного плану. Дочкг козака Бондаря, Тетяна Бондарівна, зачарувала своєю красою і не¬залежною, гордою вдачею козака Тараса, що прибув із Запорозько Січі з важливим завданням до її батька, і односельчанина, молодоп парубка Дениса, і шляхтича Герцеля, і, нарешті, самого пана ста¬росту — польського графа Миколу Потоцького. Якщо Тарас і Дени< ставляться до дівчини щиро, з глибокою і відданою любов'ю та шано¬бою, то староста і Чеслав Герцель готують її викрадення і мріюті ґвалтом заволодіти неприступною красунею. Високі, сильні і чист почуття протистоять ницим пристрастям, розбещеності і жорстокості Ця інтрига допомагає драматургові створити яскраву, колоритну картину тогочасної доби, показати гострі історичні зіткнення, напру¬жену драматичну боротьбу двох станів: польської шляхти і україн¬ського селянства та козацтва.

Незважаючи на романтичне забарвлення, в подіях, як і в людськи> характерах, змальованих І. Карпенком-Карим, немає нічого незви¬чайного, надуманого чи надприродного. Тут уже повною мірою вияв¬ляє себе романтизм нового типу, в якому винятковість характерів драматичних ситуацій має обґрунтування як соціальне, так і психо¬логічне. Драматична напруженість п'єси зумовлена складним істо¬ричним часом напередодні визвольної війни під проводом Богданг Хмельницького. Саме тоді точилася жорстока боротьба козацтва яке очолювало народні маси, з польською шляхтою, з Туреччиною Не про особисті, а про всенародні інтереси говорять, ними живуті герої-українці у драмі«Бондарівна».

«Шляхетська» мораль, щодо хлопів особливо, вимальовується у найогидніших проявах: і як мораль жорстокого ґвалтівника-завойов-ника, і як панського прислужника, лакизи.

567

Злочин здійснюється: Герцель викрадає дівчину і замикає у мис¬ливському будиночку старости в лісі. Козаків, що могли б перешкоди¬ти викраденню, споює у шинку Мордохай, додавши сонного дурма¬ну в горілку. Та слідом за злочином гряде кара. Селяни й козаки, що їх привів Тарас, оточують будинок. Староста в безсилій люті стріляє у непокірну і вже недосяжну красуню.

У п'єсі, особливо в розв'язці, є чимало мелодраматичних моментів. І саме це, мабуть, викликало гостру критику І. Франка на адресу драматичних персонажів п'єси. Взагалі погляд на першу романтичну драму Карпенка-Карого виразно засвідчує, що історичному тлу подій, всій атмосфері суспільного життя на Україні напередодні визвольної війни 1648—1654 років автор віддав значно більше ува¬ги, ніж драматичному любовному конфлікту, виписав їх ретельніше. Тло подій виявилося яскравішим і значнішим, ніж портрети голов¬них персонажів.Продовженням мотивів «Бондарівни» стала драма «Лиха іскра поле спалить і сама щезне». Події в ній автор відносить знову-таки до багатого драматизмом XVII ст. Власне історичних подій у п'єсі нема, — є лише розповіді про них. Згадуються походи козаків на турків і татар з метою визволення полонених братів з неволі, підпалення міст Кафи і Скутара, йдеться про політичні відносини між Туреччиною, Угорщиною і Молдавією; про новий похід Січі «за святе діло», в якому брали участь і герої п'єси. І хоча прямо ці події ніде не змальовано, а подано засобом ретроспекції, — усе ж саме вони коригують стосунки і поведінку героїв, визначають їхні взаємини і вчинки, розкривають характери.