ІВАН ТОБІЛЕВИЧ (І. КАРПЕНКО-КАРИЙ) (1845-1907)

'Цікаві факти щодо цього наводить і Софія Тобілевич, друга дружина І. Тобіле¬вича. Див.: ЛНВ. — 1912. — № 9. — С. 311—312.

2Єфремов С. Карпенко-Карий (їв. К. Тобілевич): Критично-біографічний нарис. — С. 11.

3Тобілевич С. Життя і творчість І. Тобілевича (Карпенка-Карого). — К., 1957. — С. 132.

538

ти, що характеризують Карпенка-Карого дозрілого вже віку, теж швидко передалися до нього через низку поколіннів од тих сміли¬вих, зважливих людей, що піонерами йшли на невідомий тоді степ, колишнє «дике поле», аби не гнути шиї під кріпацьке ярмо»1.

Тут вироблялась своєрідна висока культура, яка була традицією і для нащадків. Вона й сприяла тому, що «не зламали одного з тих нащадків ні стара інквізиційна школа, ні розбещена канцелярщи¬на»2, — пише С. Єфремов.Палке захоплення театром — ще одна сфера духовних інтересів Карпенка-Карого, яка згодом переважила всі інші. Є чимало свідчень, які пояснюють незвичайну для сільського хлопця, згодом провінційно¬го службовця-чиновника, просто-таки побожну любов до театру, яка визначила увесь його життєвий шлях видатного актора й вели¬кого драматурга.

Материні оповіді про виставу «Наталка Полтавка», можливо, бу¬ли тим першим поштовхом, що спрямував увагу хлопця до теат¬ру. Згодом додалися власні враження від вистав у Єлисаветграді. У 60-х роках досить значні аматорські сили — Тарнавський, Остро-верхий, Безрадецька та ін. — систематично ставили українські та російські п'єси; гастролювали також театральні трупи Жураховсько-го й Молотковського, репертуар яких був представлений творами І. Котляревського, Г. Квітки, М. Ващенка-Захарченка; приїжджав на гастролі навіть великий трагік Джеймс Олдрідж, гру якого І. Тобі¬левич пам'ятав усе життя. Активне театральне життя в Єлисавет¬граді вплинуло і на життя у Бобринці: тут на початку 60-х років був організований любительський артистичний гурток, яким керу¬вав актор української трупи Жураховського й Молотковського Го-лубовський. Активними учасниками цього гуртка стали молоді чи¬новники ратуші М. Кропивницький і І. Тобілевич. Ставили всі п'єси тодішнього українського репертуару — від І. Котляревського до першої п'єси М. Кропивницького «Микита Старостенко», а з росій¬ських ■— переважно п'єси О. Островського. Саме тут, у повітовому Бобринці, І. Тобілевич утвердився і зміцнів як професійний актор і як театральний критик, гідно поповнивши шерег тих, хто дбав про українське культурне відродження. «Тут знов те, — писав С. Єфремов, — що я назвав традиціями роду, витворило дужу і міцну стихію українську, яка в дальшому житті, в обставинах не¬великого не зрусифікованого міста коли й поступалася перед ро¬сійською, то тільки в офіціальній, тим самим неглибокій і невпли¬вовій сфері. Більш небезпечними для українства могли б стати росій¬ські розумові впливи, яким людина віддається не за страх, а за совість — коли б їх не зрівноважували одночасно такі самі впливи

^Єфргмов С. Карпенко-Карий (їв. К. Тобілевич): Критично-біографічний нарис. — С. 15. 2Там само.

539

українські»1. Йдеться, очевидно, про спілкування зі старим актором українського театру Голубовським і про зближення в Бобринці з молодим чиновником М. Кропивницьким, який тоді вже писав по-українськи; про участь разом з ним в аматорському гуртку, який готував і ставив українські вистави. А ще йдеться, зокрема, про вплив на І. Тобілевича Д. Пильчикова, колишнього члена Кирило-Мефодіївського братства.

Із часу знайомства з Д. Пильчиковим, за спогадами С. Тобілевич, «він почував, що наступила нова ера для його духовного розвою, що його сіре, одноманітне життя розцвітає живим цвітом нових пи¬тань і інтересів... Тільки дякуючи його світлому умові, його силі слова і переконань, що гуртувала біля нього думаючу молодь, Іван став тим, чим був уже до кінця віку — щирим народолюбцем вза¬галі, а свідомим українцем в окремості»2.

Знайомство з прогресивними діячами поступово розширювалось. Г. Стрижевський, В. Менчиць, О. Михалевич, а згодом, в Одесі, Киє¬ві — Л. Смоленський, В. Антонович, Є. Чикаленко, М. Комаров, Олек¬сандр та Софія Русови — ось люди, з якими поділяв Тобілевич свої думки і погляди.

І. Тобілевич багато працює над самоосвітою, читає світову літера¬турну класику, а також філософські, економічні праці.