Основні засади техніки ефірного мовлення
Серед граматичних помилок найбільш популярні флексійні форми місцевого множини (по морям, по квартирам — УТ-1), не відмінювання чоловічих прізвищ на «енко» (УТ-1).Серед орфоепічних пальма першості і за кількістю, і за непередбачуваністю помилок належить студії «1+1». Ерудит Д. Яневський дає учасникам своєї програми чомусь «три підказки», у «Сніданку .» звучать «кольОри», а ТСН підсумовує все це інформацією про можливість «імпічмЕнту». Таку мову чує український глядач.
останній критерій – залежність типу програми і кількості зафіксованих у ній помилок.
На першому місці інформаційні та інформаційно-аналітичні програми. Значно від них відстають пізнавально-розважальні, тематичні програми і спортивні коментарі та огляди. Останнє місце посіли переклади художніх фільмів.
Третя схема найменш претендує на об'єктивність, оскільки до фактору глядацький інтерес додався цей усталений розподіл цього інтересу в залежності від потреби споживача телепродукту. Так, традиційно новини дивляться на УТ-1 та «1+1», футбольні матчі на СТБ тощо. А мінімум зафіксованих помилок у перекладі фільмів пояснюється, очевидно, не їхньою відсутністю як таких, а психологією і особливостями сприйняття саме такого роду відеопродукції.
Тож лише враховуючи всі названі вище категорії можна з певною долею ймовірності говорити про рівень грамотності, який пропонує українському глядачеві ТV-виробник [21].
Потреба розглядати проблеми наповнення телепростору України зумовлена очевидною примітивізацією телепродукції, пропонованої нашій увазі провідними телеканалами. Від нерозбірливості у доборі художніх фільмів і від нехтування вимогами про державну мову до тенденційного подання політичних подій у світі, в Україні - ось лише невелика частка вад українських телеканалів.
У широкому комплексі проблем, пов'язаних із сучасним телебаченням,5 слово набуває особливого значення. Мовлення телебачення розглядають як важливий фактор емоційної взаємодії трьох основних елементів - зображення, звуку і власне слова. Слово - головний "інструмент" у майстерності будь-якого журналіста.
Телебачення стало однією з форм повсякденного життя. А тому і мовлення, яке звучить з екрана, можна вивчати як одну з форм повсякденного мовленнєвого спілкування. Телебачення покликано нести в широкі маси не лише передові ідеї, але й високу культуру мови. Серйозні вимоги ставлять до літературності мовлення, яке звучить, і до правильності вимови. Не тре¬ба забувати, щодо мовлення телебачення глядачі ставляться як до взірця, еталона, саме тут деякі з них вчаться справжньої літературної вимови.
Прагнення до чистоти мовлення, його зрозумілості - один з основних професійних принципів тележурналістів. Досвідчений диктор сказав: "При¬слухайтесь, і ви зауважите, що майже половину слів ми не чуємо, а влов¬люємо за змістом. Слухач же повинен чути, а не прислуховуватись".
Телевізійне мовлення має свою специфіку: не можна вживати слово незрозуміле або мало зрозуміле. Адже телеглядач не має змоги зупинити потік мовлення, подумати чи заглянути у словник, як, наприклад, читач газети.
Оскільки більшість населення свій вільний час проводить біля телеекранів, важливо, щоб з уст працівників телебачення звучала правильна українська мова. На жаль, ще не всі диктори українського ТБ досконало володіють державною мовою.
Ні для кого не таємниця, що досить часто, навіть без особливих знань української мови, можна вловити суттєві помилки у мовленні працівників і українського телебачення, особливо дикторів.
Українське телебачення має ще багато проблем, поки що нашим жур¬налістам ще далеко до зразкового мовлення. Але ж бажання слухати ви¬магає доброго мовця. Сподіваємося, що нова генерація журналістів при¬ділятиме більше уваги мовній підготовці: набуватиме фундаментальних знань, прагнутиме володіти багатим інформаційним запасом, навчиться правильно будувати висловлювання, грамотно говорити, формуватиме справжні мовні особистості.
ВИСНОВОК