Основні засади техніки ефірного мовлення

З екранів телевізорів розповідають про передвиборчу компанію (замість кампанію) в тій чи тій області України. З радіо передач чуємо про важке матеріальне положення (замість становище) пенсіонерів. Усі ці недоладності є наслідком мовної невибагливості, не розрізнення лексичних та граматичних засобі української й російської мов, без оглядного перенесення в українську мову чужих слів і висловів. Найприкріше в цьому те, що таких помилок припускаються люди, які за своїм покликанням і становищем у суспільстві мали б бути взірцем української літературної мови, прикладом, для решти мовців[1, c. 10-13].

Я згідна з науковцями, які вважають, що про дотримання вимовних вимог мусить дбати кожен носій мови, якщо він хоче, аби його індивідуальне мовлення відповідало критеріям нормативності. Вимова тісно пов'язана з фонетичною системою мови. Оскільки фонетика є найбільш сталим, найконсервативнішим складником мовної системи, то й вимовні норми ґрунтуються на особливостях лише тих говорів, які лягли в основу літературної мови.

Українська мова належить до милозвучних, тобто на слух вона наспівна, приємна. Музикальність І наспівність виявляються в акцентно ритмічній структурі мови, а загалом - в інтонації слова і речення, у ритміці.В Україні, де тривалий час свою підступну роль виконує чужомовна експансія де мислення значної частини чиновників (та й певної частини громадян) не розкодовано імперщину і радянщину, де сутужно йдуть справи з вироблення державницької мовної політики і механізму її реалізації, по суті поглиблюється процес деформації звукового простору. Сучасні технічні засоби, серед яких мас-медіальним належить надзвичайно важлива роль, повинні свідомо виправляти такі деформації, творити важливий для національної держави цілісний звуковий образ, усіляко плекаючи неповторність феномену нашого звукового мовлення[2, c. 15].

Небезпідставно нарікають на те, що правила літературної вимови порушують навіть ті, хто мав би бути своєрідним кодифікатором, носієм зразкової літературної мови. Це насамперед педагоги, радіо - і тележурналісти. Прикро вражає, коли високопосадовці, політики, виступаючи перед мікрофоном заповнюють наш ефір не нормативними словами, словосполученнями, порушують правила вимови звуків, звукосполучень, неправильно наголошують слова. Що є причиною цього? Причин багато, і з з-посеред цих насамперед можна виділити дві найголовніші.

Перша. Людина просто не обізнана з таким поняттям, як «культура усного мовлення», «техніка мовлення», «внормована (чи невнормована) артикуляційна база», не усвідомлює, що однакові, на перший погляд, звуки в різних мовах можуть артикулюватися неоднаково.

А друга причина ненормативної вимови полягає в тому, що багато хто не хоче, не прагне знати цього всього. Це люди зарозумілі, переконані в своїй непогрішності, бо, як вважають, говорять «так як народ». Вони виявляють елементарну неповагу до державної мови і, хоч некомпетентні в лінгвістичних питаннях, беруться судити складні речі, що стосуються життя мови, її законів та тенденції розвитку[3, c. 43-45].

У нас, як рідко де в іншій державі, дозволяють собі іронізувати з української мови. Як трактуєте такого характеру програми, що йдуть переважно через наші телевізійні канали і навіть мають популярність? Якщо серйозно та мене принаймні дивує те, що отой «екранний гумор» навіть окремі поважні особи намагаються виправдати, вважаючи своєрідним засобом для лікування хворобливого мовного стану. Мовляв, сміх допомагає позбутися вад. Свідоме перекручування слів та форм, як це робить телегуморист Данилко, гусаки чи учасники програми «Мамаду», за свідченням психологів, не належить до доброго тону - з мови не сміються[3, c. 71].

Різних практичних порад щодо очищення нашої мови маємо дуже багато: словники, довідкова література, монографії, статті у періодиці, радіопередачі. Праця над підвищення рівня мовної культури наших громадян має бути постійна, цілеспрямована. Ефективними сьогодні були б різноманітні конкурси, їх варто проводити, як показує досвіт інших держав, легко, цікаво, дотепно, включати в розважальні програми, давати оригінальні призи.

Мета нашого дослідження-проаналізувати основні засади техніки ефірного мовлення, охарактеризувати їх і вказати чи виконуються вони.

Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:

- опрацювати літературу;

- вказати на значення ефірного мовлення в країні та його взаємодію з усною мовою;