Основні засади техніки ефірного мовлення

- розкрити проблеми якісної продукції в українському телеефірі;

- охарактеризувати основні вимоги до роботи журналіста в ефірі;

- подати деякі практичні рекомендації.

Навіть на сучасному етапі розвитку суспільства ця тема є актуальною. Зростає конкуренція, тому все більше українських телеканалів прагне вийти на вищий рівень, набагато якісніший, ніж був кілька років тому. Техніка ефірного мовлення змінюється та вдосконалюється так само змінюються тенденції, що панують на сьогоднішній день.

Дане наукове дослідження базується на спостереженнях за такими українськими каналами як УТ-1, Інтер, 1+1 та іншими за останні роки.

Щоб написати цю роботу і повністю розкрити проблематику цієї теми, я використовувала літературу багатьох науковців, які досліджують ці питання.

Серед них Олександр Пономарів і його навчальний посібник «Культура слова».

Рекомендації автора ґрунтуються на мовному досліді українського народу. У посібнику даються поради щодо вибору слів для найкращого висловлення думки, порушуються проблеми з культури мови, яка є важливою в ефірному мовленні.

Для майбутніх працівників аудіовізуальних засобів і навіть для тих, хто прагне гарно і правильно говорити, стане в пригоді посібник Олександри Сербенської «Культура усного мовлення». Серед інших праць цього мовознавця, доктора філологічних наук можна виділити такі як: «Актуальне інтерв’ю з мовознавцем», «Антисуржик», а також науково-методичні праці «Ефірне мовлення у взаєминах з усною мовою», «Суржик: «низька мова», безлад чи мовна патологія?».До тематики дипломної роботи підійшли статті й інших науковців, таких як: О. Балинська, В. Жугай, Л. Базюк, А. Капелюшний, О. Штурнак, О. Мітчук, О. Білянська, М. Лесюк, О. Ваніна, Ю. Шаповал, Н. Бабич. Їх науково-методичні праці, що стосуються техніки ефірного мовлення, допомогли мені розкрити в повному обсязі проблеми, які пов’язані з цією темою.

На мою думку ця тема доволі ґрунтовно і глибоко розроблена та опрацьована дослідниками в цій галузі. Але подальше заглиблення є необхідним тому, що воно може набагато вдосконалити стан сьогоднішнього ефірно мовлення.

РОЗДІЛ 1. ЕФІРНЕ МОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ

1.1. Ефірне мовлення в контексті сучасних знань

Ефірне мовлення - різновид публічного мовлення, заснований на використанні великих можливостей сучасної техніки. З одного боку, воно прагне максимально зберегти особливості усного мовлення, з другого - втягує в орбіту можливі для своєї сфери функціонування засоби музичного мистецтва, драматичного, кіномистецтва, малярства та ін. Реалізується в радіо- та телемовленні. Це передача на відстань звукової або зорової інформації за допомогою електромагнітних хвиль, що розповсюджуються передавальними пристроями і приймаються будь-якою кількістю теле- та радіоприймачів. Суттєву хибу - неспроможність забезпечити ефективний зворотній зв'язок, який є однією з важливих ознак усного мовлення, ефірне мовлення прагне компенсувати такими формами, як бесіди за круглим столом, прямий ефір, відповіді на заздалегідь зібрані запитання, прихована камера, спонтанні інтерв'ю-опитування під час нарад, конференцій, на вулиці з приводу актуальних соціальних проблем, оперативне соціологічне опитування, різні розважальні програми, які збирають велику кількість учасників, втягуючи їх у діалог, передачі на замовлення, коли слухачі/глядачі висловлюють свої уподобання, а також побажання, конкурси, матримоніальні оголошення, театралізовані дійства-розповіді про долі людей, перегук міст та ін. Слухачі / глядачі стають начебто співучасниками таких діалогів, продовжують їх у колі сім'ї, друзів. Активність слухачів підвищує така форма, як дзвінки по телефону, так звана "гаряча лінія", пряме включення[2, c. 177].

Здобутки сучасної техніки, яка забезпечила собі поширення на всій Землі і панування над нею, ввійшовши в усі сфери життя, суттєво трансформуючи їх, втягли в свою орбіту й усне публічне мовлення. Його традиційні форми -повідомлення, виступ, бесіда, лекція, консультація - дістають інше технічне життя. Радіо, телевізія, мікрофон, телефон, а сьогодні вже й комп'ютер диктують свої правила звуковому мовленню, яке, функціонуючи, змінює координати в просторі й часі. Фактор усності набуває інших ознак, змінюється звуковий образ регіонів, країв.