Основні засади техніки ефірного мовлення
Незаперечним є те, що радіо і телевізія створюють сьогодні мовленнєвий фон, який впливає на мовленнєву поведінку слухачів/глядачів. Через аудіовізуальні засоби люди, особливо діти, підсвідомо засвоюють манеру розмовляти; радіо- і телемовлення передають їм певний мовленнєвий досвід, впливають на рівень розвитку мовленнєвих умінь.
Технізація усіх сфер людської діяльності ввійшла і в нашу мовну дійсність. Телефон і його мобільний різновид, мікрофон, диктофон, відео камера, могутні сучасні технології відеозапису, звукозапису, а також їх відтворення диктують свої правила усному мовленню, ставлять його в інші виміри, зазнаючи, безперечно, і його зворотної дії. Сучасна цивілізація дала простір і час не лише слову, закодованому в графічний образ, а й мовлене слово поставила в інші, ніж це було в порівняно недалекі часи, просторові та часові координати. Людина опинилася під владою різних мовних стихій, техніка легко переносить її з однієї лінгвальної дійсності в іншу, впливає на її мовну поведінку, психіку. Фактор усності набуває додаткових ознак. Важливим завданням стає пошук параметрів, які у сучасних умовах не лише визначали б сутність живого слова, а й зберегли його красу та природність.
У стихії усного мовлення виникають нові реалії, а для них - й нові назви-терміни. Йдеться насамперед про розширення змісту слова ефір та похідного прикметника ефірний, про їхню здатність вступати у зв'язки з іншими словами, утворювати нові сполучення, які не завжди фіксують навіть найновіші словни¬ки.Зазначимо, що майже в усіх авторитетних довідниках подано давнє, міфологічне значення слова ефір - "одне з начал Всесвіту", "далека височінь, безповітряний простір", "найвищий шар чистого й прозорого повітря, в якому нібито жили боги", верхній сонцесяйний повітряний простір. Зафіксовано й термінологічне значення, що усталилося в природничих науках. Зареєстровано також поетичне значення слова ефірний - "легкий, прозорий", "безтілесний, неземний". Подано, щоправда, надто вузько воно потрактовано, значення, пов'язане з технізацією: "повітряний простір, у якому поширюються радіохвилі". Як термінологічне (подано коло відповідного значка Д) майже в усіх українських довідниках зафіксовано лише словосполучення ефірна олія Натомість у мовній практиці, зокрема у такій важливій сфері нашого суспільного життя, як аудіовізуальні мас-медіа, поширилися вислови, в тому числі термінологічні, на позначення предметів, процесів, дій, пов'язаних з технічним аудіюваниям, - прямий ефір, ефірний час, ефірний простір, ефірне мовлення, в ефірі програма (новини, ранкова передача, музика), виходити в ефір, передати в ефір, матеріал готовий до ефіру, журналіст в ефірі та ін. Мабуть, лише неувагою до сучасної мовної практики можна пояснити те, що в наших словниках, виданих протягом двох останніх років, не зафіксовано хоч би одне з цих нових, а можливо, вже й не дуже нових, термінологічних сполучень. Як термінологічне переходить зі словника в словник лише ефірна олія. До речі, як фонетичний варіант до слів ефір, ефірний деякі словники фіксують відповідники етер. етерний; і хоч такий звуковий образ слів цілком правомірний, у вжитку вони не закріпилися.
До цієї тематичної групи належать композити з першою частиною теле-, радіо-, серед яких чимало не лише термінів (телеефір, телеанонс, телеверсія, те леновииа, телеміст, радіоновини, радіореклама, телерадіопростір), а й своє¬рідних просторічних професіоналізмів (телехалява, телехалтура, телекаяття, телехвороба); як терміни ввійшли також сполучення радіомовлення, теле¬мовлення, проводове мовлення, супутникове мовлення, стиснуте мовлення та багато інших.
Характерною особливістю ефірного мовлення є те, що воно перебуває в полі двох сил: з одного боку, підпадаючи під диктат техніки, прагне максимально зберегти особливості усного мовлення; з іншого - використовує можливі для своєї сфери функціонування засоби музичного мистецтва, драматичного, кіномистецтва, малярства та ін.; усе це реалізується в радіо- та телепрограмах[4, c. 121].
В еволюційному розвитку ефірною мовлення виразно простежується тенденція "входити" в уснорозмовну стихію, відтворювати силу енергії, закла¬дену в ній, реалізувати сугестивну природу усного публічного живого слова, "ловити" тональність усної мови, передати її суголосся, знайти оптимальне співвідношення між монологічністю та діа-, полілогічністю, особливостями чоловічого та жіночого голосу; триває інтенсивний процес пошуків форм і методів, які допомагають втримати "ефект присутності" слухача/глядача, забезпечити моментність інформації.
Ще порівняно недавно по суті єдиною формою, за допомогою якої ЗМІ підтримували зв'язок з читачами/слухачами, були читацькі листи. Сьогодні вироблено найрізноманітніші жанрові форми: «круглі столи», «гаряча лінія», прямий ефір, відповіді на заздалегідь , зібрані запитання, скрита камера, спонтанні інтерв'ю-опитування під час нарад, конференцій, на вулиці з приводу актуальних, соціально важливих проблем, оперативне соціологічне опитування під час повідомлення (навіть з моментальним вирахуванням відсотків), спортивні передачі, різні розважальні програми, які, збираючи велику кількість. Учасників, мимоволі втягують їх у діалог, передачі на замовлення, коли слухачі висловлюють свої уподобання, побажання, різні конкурси, матримоніальні оголошення, телетеатралізовані дійства, розповіді про долі людей, перегук міст - це далеко неповний перелік теле- та радіоформ, у яких виразно простежується намагання залучити до дійства найбільше співбесідників. Безперечно, більші можливості шодо цього має телевізія, але й в радіопрограмах простежується тенденція враховувати специфіку уснорозмовної стихії. Навіть в інформаційні повідомлення, традиційно монологічні, останнім часом входить діалог. Телетехніка зробила можливим вести розмову з журналістами інших міст, країн, континентів, бути свідками подій, які відбуваються навіть у момент повідомлення про них. Технізація робить можливим "ефект моментності".