Мiсцеве самоврядування в Українi. Довга дорога до демократiї

делегувати комусь бiльше повноважень нiж маєш сам. Адже за

Конституцiєю Украни (стаття 143, частина 2) повноваження районних i

обласних рад досить обмеженi. Навiть якщо допустити, що у них такi

повноваження є, то як вони їх мають виконувати, коли самi не мають

виконавчого органу? Та й наявнiсть такої кiлькостi повноважень у

районних та обласних рад, разом iз принципом їх формування прямими

виборами, знову приведе до спроб цих рад керувати радами населенних

пунктiв та конфлiктiв їх голiв з вiдповiдними головами мiсцевих

державних адмiнiстрацiй. Взагалi впровадження системи "слабкий мер -

сильна рада" за умови, що мер, тобто голова мiста обирається прямими

виборами є по своїй сутi конфлiктною системою. Посадова особа з такою

легiтимнiстю не може бути кишеньковою. Ми пам`ятаємо конфлiкти мiж Л.

Косакiвським та Київрадою. Це був не тiльки київський феномен. Але зазгаданим проектом такi конфлiкти неминучi i в iнших мiстах. Як уже

було не раз в iсторiї українського законотворення, обговорення

проектiв закону "Про мiсцеве самоврядування" 29 жовтня показало, що

тут знову гору взяла якась незрозумiла полiтика. За основу був

прийнятий проект Комiсiї i створена погоджувальна група для

вiдпрацювання нового проекту закону для нового розгляду в першому

читаннi. Який це буде закон? За логiкою, концепцiя нового проекту

закону має вiдповiдати концепцiї схваленого за основу. Але ряд

положень цiєї концепцiї не зовсiм вiдповiдає нормам Конституцiї. Тобто

закон може бути оскарженим через Конституцiйний Суд. Але чи потрiбно

це? Тим паче, що в рамках концепцiї законопроекту АМУ можна

реалiзувати бiльшiсть дiйсно достойних положень проекту комiсiї. Таке

поєднання дало б дуже непоганий результат. На законодавчому рiвнi, ще