Мiсцеве самоврядування в Українi. Довга дорога до демократiї

адмiнiстративно-територiального устрою, а деякi норми, наприклад про

бюджетну систему(стаття 95) чи про обласнi i районнi ради(частина 4

статтi 140) настiльки двозначнi, що нiхто не може впевнено сказати, чи

можуть ммати власнi бюджети органи самоврядування i що являють собою

як органи, районнi та обласнi ради. Незважаючи на те, що роздiл

самоврядування в кожному iз проектiв конституцiї був чи не найслабшим,

i до нього було багато пропозицiй збоку науковцiв, асоцiацiй органiв

самоврядування, особливо активною тут була Асоцiацiя мiст України та

Асоцiацiя народних депутатiв України попереднiх скликань Верховної

Ради. Але практично жодна iз цих пропозицiй не була сприйнята нi

Конституцiйною комiсiєю, нi погоджувальною групою. Коли зараз почитати

товстенний том(754 сторiнки!) , який називається "Порiвняльна таблиця

до проекту Основного закону України - Конституцiя України" то можна

побачити, що до роздiлу 11 Мiсцеве самоврядування було не так багато

принципових зауважень. Бiльшiсть зауважень до цього розiду було саме

вiд депутатiв лiвих фракцiй i стосувались вони як правило збереження

радянської системи влади в її класичному виглядi. Пропозицiї депутатiв

правих фракцiй, яких було досить небагато також не були принциповими i

навiть вiд їх прийняття нiякого полiпшення -.`, цього роздiлу не могло

вiдбутись. I це не дивно, адже жодна з полiтичних партiй чи

депутатських фракцiй так i не змогла зрозумiти важливостi розвитку

мiсцевого самоврядування для становлення України як демократичної

держави. Варто вiдмiтити, що практично на кожному етапi

конституцiйного процесу, лiдери фракцiй, чи члени конституцiйної iпогоджувальної комiсiї одержували конкретнi, фаховi пропозицiї до

цього роздiлу проекту Конституцiї. Як приклад, тут подається витяг з