Мiсцеве самоврядування в Українi. Довга дорога до демократiї

мiсцеве самоврядування положень. Перше: Пропонується запровадити

нормативне регулювання мiсцевого самоврядування актами двох рiвнiв:

законами, якi мають бути прийнятi українським парламентом та мiсцевими

статутами, що схвалюються або безпосередньо громадами або їх виборними

органами. Друге: Вперше новий закон має визначити правовi основи

фiнансових i бюджетних прав органiв самоврядування на досить

детальному рiвнi i з певними довготривалими гарантiями. Третє: Законом

встановлюється вимога щодо визначення державою мiнiмального рiвня

забезпеченностi послугами мешканцiв поселень i створення умов для його

забезпечення. Четверте: Статус i порядок обрання районних та обласних

рад в цьому законi виписано саме як органiв спiльних iнтересiв громад

населенних пунктiв, а не як органiв самоврядування району чи областi.

П`яте: Питання iснування районних в мiстах рад та їх власних бюджетiв

вiддається на вирiшення мiським громадам через статути. Проект

комiсiї, навпаки, не дає можливостi застосування в Українi статутного

права, надає надто великих повноважень радам районного та обласного

рiвня, не врегульовує багато питань, пов`язаних з бюджетом органiв

самоврядування. Звичайно, попри такi, без сумнiву позитивнi здобутки

цей, проект має i ряд недолiкiв, в основному це недостатня процедурна

регламентацiя засiдань ради та її органiв, прийняття i оприлюднення

рiшень. Автори, не включаючи цих положень в проект закону, мали,

очевидно, на метi вiднести їх регулювання на рiвень статутiв, але

статути не є обов`язковим елементом для всiх органiв самоврядування. В

частинi таких процедурних моментiв має перевагу проект комiсiї. Перша

i чи не найголовнiша новацiя проекту Фонду, це роздiл , Правовi основи