Мiсцеве самоврядування в Українi. Довга дорога до демократiї

Мiсцеве самоврядування в Українi. Довга дорога до демократiї

"Немає щастя без свободи, свободи без самоврядування, самоврядування -

без конституцiйностi, конституцiйностi - без моралi, й жодного з цих

великих благ - без сталостi й ладу." Клiнтон Россистор. (за виданням:

Врядування у Сполучених штатах. 1989 рiк. )

Iсторична довiдка. Мiсцеве самоврядування в Українi має досить довгу i

драматичну iсторiю.Воно пройшло довгий шлях розвитку вiд його появи,

як перших спроб мiського самоврядування середнiх вiкiв i часiв

козацької республiки,до практично повного занепаду пiсля об`єднання

України з Росiєю i знищення гетьманщини, з наступним деяким

вiдновленням прав мiських громад на самоуправлiння в останнi роки

Росiйської iмперiї. Спроба впровадження широких, демократичних основ

мiсцевого самоврядування була зроблена i в часи УНР, проте поразка УНР

завершилась повним знищенням будь-якої згадки про мiсцеве

самоврядування за часiв комунiстичного режиму. Саме в перiод iснування

України як радянської республiки у складi СРСР навiть саме слово

"мiсцеве самоврядування" як форма саморганiзацiї територiальних громад

чи колективiв було вилучене iз вжитку. А влада рад вважалась

найдемократичнiшим здобутком "соцiалiстичного суспiльства" i

називалась "народовладдям", хоча формувалась i керувалась виключно

однiєю комунiстичною партiєю, не допускаючи будьякої опозицiї.

Фактичне вiдродження мiсцевого самоврядування в Українi почалось

пiсля обрання депутатiв Верховної Ради Української РСР та мiсцевих Рад

народних депутатiв в березнi 1990 року. Саме цi першi демократичнi чи

майже демократичнi вибори привели в склад депутатського корпусу нових