Мiсцеве самоврядування в Українi. Довга дорога до демократiї

справи "пiд свою вiдповiдальнiсть i в iнтересах мiсцевого населення"

не знайшло мiсця в Конституцiї. Звичайно можна надiятись, що майбутнє

законодавство вирiшить питання здатностi виконувати свої повноваження,

проте вiдсутнiсть конституцiйного закрiплення права мiсцевого

самоврядування на свiй автономний вiд державного бюджет та свої

податки i збори завжди висiтиме над мiсцевим самоврядуванням

дамокловим мечем. Адже в Конституцiї, стаття 95 , що стосується

!n$&%b-.u системи України встановлює: " Бюджетна система України

будується на засадах справедливого i неупередженого розподiлу

супiльного багатства мiж громадянами i територiальними громадами.",

проте з цiєї норми прямо не слiдує, що бюджетну систему складають

державний та мiсцевi бюджети, автономнi вiд державного. Забезпечити

мiсцеве самоврядування правом на достатнi фiнансовi ресурси тепер

можна спробувати на основi частини 3 статтi 142 "Держава бере участь у

формуваннi доходiв бюджетiв мiсцевого самоврядування, фiнансово

пiдтримує мiсцеве самоврядування. Витрати органiв мiсцевого

самоврядування, що виникли внаслiдок рiшень органiв державної влади,

компенсуються державою." Ще однiєю проблемою, що не знайшла вирiшення

у Конституцiї є невизначений статус i порядок формування мiсцевих рад

районного та обласного рiвня. Адже, коли в Конституцiї немає чiткого

визначення статусу i порядку формування цих рад, то застосувується

чинне законодавство, а саме Закон "Про мiсцевi Ради народних депутатiв

та мiсцеве i регiональне самоврядування". Звичайно пiсля прийняття

нової Конституцiї законодавство, в тому числi i про мiсцеве

самоврядування, потребує зараз суттєвих змiн. Також потрiбно прийняти