Мiсцеве самоврядування в Українi. Довга дорога до демократiї

самоврядування в Українi i визначила в загальних рисах деякi

повноваження його органiв. 4. Подальший розвиток мiсцевого

самоврядування неможливий без прийняття нового законодавства, яке має

на базi загальних конституцiйних норм, врегулювати питання органiзацiї

та дiяльностi органiв мiсцевого самоврядування та мiсцевої державної

адмiнiстрацiї. 1996 рiк. Законодавче забезпечення мiсцевого

самоврядування. Конституцiя України вiд 28 червня 1996 року

зафiксувала кiлька важливих принципiв iснування мiсцевого

самоврядування в Українi. Так стаття 7 роздiлу "Загальнi засади"

встановлює : "В Українi визнається i гарантується мiсцеве

самоврядування." Позитивний цей факт мав знайти своє розв`язання в

iнших статтях i роздiлах Конституцiї. Проте на жаль роздiл 11 "Мiсцеве

самоврядування" був виписаний в традицiї всiх попереднiх проектiв,

тобто досить невдало. Варто порiвняти двi норми, частину 1 статтi 140

Конституцiї та частину 1 статтi 3 Європейської Хартiї про мiсцеве

самоврядування. Стаття 140. Конституцiї: " Мiсцеве самоврядування є

правом територiальної громади - жителiв села чи добровiльного

об`єднання у сiльську громаду жителiв кiлькох сiл, селища та мiста -

самостiйно вирiшувати питання мiсцевого значення в межах Конституцiї i

законiв України." Стаття 3 Хартiї : "Пiд мiсцевим самоврядуванням

розумiється право i реальна здатнiсть органiв мiсцевого самоврядування

регламентувати значну частину мiсцевих справ i управляти нею, дiючи у

межах закону, пiд свою вiдповiдальнiсть i в iнтересах мiсцевого

населення."(курсив автора) Як видно з цих текстiв, важливе питання

"реальної здатностi" мiсцевого самоврядування вирiшувати мiсцевi