Мiсцеве самоврядування в Українi. Довга дорога до демократiї

iдея асоцiйованого рiвня самоврядування заслуговує на увагу i є

перспективною. Пiсля доопрацювання проекту протягом кiлькох мiсяцiв,

11 березня 1996 року з`явилась нова редакцiя проекту Конституцiї, яка

на перший погляд не дуже вiдрiзнялась вiд редакцiї листопада 1995 року, проте змiни, внесенi при доопрацюваннi виявились дуже суттєвими. На

мал.5 показана схема влади, за проектом Конституцiї вiд 11.03.1996

року. Суттєвою змiною тут була спроба усунути можливi суперечностi мiж

всенародно обраними головами обласних i районних рад, якi практично не

мали реальних владних повноважень i призначеними Президентом головами

мiсцевих державних адмiнiстрацiй. За цiєю редакцiєю проекту голови

обласних i районних рад рад мали б обиратись депутатами вiдповiдних

рад, а самi цi ради мали б формуватись не з голiв рад населених

пунктiв за посадою, а радами населених пунктiв за спецiальним законом.

Така модель органiзацiї влади на обласному i районному рiвнях в

принципi виглядала досить дiєздатною. Проте надзвичайно великi

повноваження Президента нова редакцiя проекту нiяк не обмежувала.

Питання двопалатностi парламенту, тобто пересiчення повноважень Сенату

та Палати депутатiв, а також можливiсть повного блокування роботи

парламенту iз-за цього, а так само невизначенiсть призначення другої

палати так i залишилось не вирiшеним. Погоджувальна тимчасова комiсiя

з представникiв депутатських груп i фракцiй, що працювала над проектом

Конституцiї, пiсля його внесення на розгляд Верховної Ради України, ще

внесла ряд змiн i доповнень до проекту, якi двопалатнi Нацiональнi

Збори перетворили на однопалатну Народну Раду, дещо обмежили

повноваження Президента по формуванню деяких органiв державної влади,

наприклад судової, та рiзко посилили роль Прем`єр-Мiнiстра. На мал.6