Мiсцеве самоврядування в Українi. Довга дорога до демократiї
приступила до пiдготовки проекту Закону "Про мiсцевi Ради народних
депутатiв Української РСР та мiсцеве самоврядування". Варто вiдмiтити,
що прийняття цього закону 7 грудня 1990 року, вiдкрило в Українi,
вперше серед республiк тодiшнього СРСР, шлях до створення правового
грунту для впровадження i динамiчного розвитку системи мiсцевого
самоврядування. Сьогоднi у багатьох може виникнути питання, як в мовах
комунiстичної бiльшостi у тодiшнiй Верховнiй Радi вдалося прийняти
такий досить прогресивний для України закон. Аби це зрозумiти слiд
згадати дух того часу. Комунiстична партiя явно втрачала свої позицiї.
З вiдмiною статтей про "керiвну i спрямовуючу" роль Комунiстичної
партiї спочатку в союзнiй, а потiм в українськiй конституцiях, всiм
було зрозумiло, що роль рiзноманiтних обл, рай, мiськ - "комiв"
зводиться нанiвець. Зате зростатиме роль конституцiйних органiв
мiсцевої влади - Рад народних депутатiв, адже керувати життям
невеликих сiл чи мiських мегаполiсiв необхiдно i в умовах
багатопартiйностi. В цих умовах, використовуючи контрольний пакет
голосiв у радах, керiвники багатьох "комiв" обираються головами
вiдповiдних рад. Проте в багатьох мiстах чи районах це зробити не
вдалось, оскiльки першi партiйнi керiвники не стали членами
вiдповiдної ради - адже вибори вони програли! I ось тут колишнi їхнi
пiдлеглi, що стали керiвниками рад, котрi ловили кожне слово свого
патрона стали проводити свою полiтику i захотiли своєї автономностi iвiд партiйного керiвництва i вiд державної опiки. На цьому бажаннi
об`єднались повнi протилежностi: дисидент Чорновiл, партфункцiонер
Яцуба i просто iнженер Вороб`йов чи мiсцевий комсомольський лiдер
Гринiв, якi обстоювали права громад населених пунктiв не тiльки