Мiсцеве самоврядування в Українi. Довга дорога до демократiї

приступила до пiдготовки проекту Закону "Про мiсцевi Ради народних

депутатiв Української РСР та мiсцеве самоврядування". Варто вiдмiтити,

що прийняття цього закону 7 грудня 1990 року, вiдкрило в Українi,

вперше серед республiк тодiшнього СРСР, шлях до створення правового

грунту для впровадження i динамiчного розвитку системи мiсцевого

самоврядування. Сьогоднi у багатьох може виникнути питання, як в мовах

комунiстичної бiльшостi у тодiшнiй Верховнiй Радi вдалося прийняти

такий досить прогресивний для України закон. Аби це зрозумiти слiд

згадати дух того часу. Комунiстична партiя явно втрачала свої позицiї.

З вiдмiною статтей про "керiвну i спрямовуючу" роль Комунiстичної

партiї спочатку в союзнiй, а потiм в українськiй конституцiях, всiм

було зрозумiло, що роль рiзноманiтних обл, рай, мiськ - "комiв"

зводиться нанiвець. Зате зростатиме роль конституцiйних органiв

мiсцевої влади - Рад народних депутатiв, адже керувати життям

невеликих сiл чи мiських мегаполiсiв необхiдно i в умовах

багатопартiйностi. В цих умовах, використовуючи контрольний пакет

голосiв у радах, керiвники багатьох "комiв" обираються головами

вiдповiдних рад. Проте в багатьох мiстах чи районах це зробити не

вдалось, оскiльки першi партiйнi керiвники не стали членами

вiдповiдної ради - адже вибори вони програли! I ось тут колишнi їхнi

пiдлеглi, що стали керiвниками рад, котрi ловили кожне слово свого

патрона стали проводити свою полiтику i захотiли своєї автономностi iвiд партiйного керiвництва i вiд державної опiки. На цьому бажаннi

об`єднались повнi протилежностi: дисидент Чорновiл, партфункцiонер

Яцуба i просто iнженер Вороб`йов чи мiсцевий комсомольський лiдер

Гринiв, якi обстоювали права громад населених пунктiв не тiльки