Мiсцеве самоврядування в Українi. Довга дорога до демократiї

що стосується районних i обласних рад, зберiгає їх повноваження до

часу їх обрання за нормами нової Конституцiї, але в Конституцiї немає

жодної норми, яка б визначала порядок їх формування. Враховуючи цi

аргументи можна констатувати, що сьогоднi, хоча чинне законодавство

про мiсцеве самоврядування частково не вiдповiдає нормам Конституцiї,

сама Конституцiя дає можливiсть його органам працювати в iснуючому

правовому полi до прийняття вiдповiдного нового законодавства. Але чи

варто запроваджувати зараз в Українi принципово нову, вiдмiнну вiд

дiючої систему мiсцевого самоврядування без переобрання рад? Логiка

пiдказує, що напевне не варто, навiть з огляду часового iнтервалу, що

залишився до нових виборiв - 1,5 роки. Адже нове законодавство в разi

його прийняття протягом жовтня-листопада 1996 року буде

впроваджуватись в життя ще протягом 5-6 мiсяцiв, а там уже почнеться

пiдготовка до виборiв, тобто мiсцева влада на цi пiвтора року буде

знову паралiзована своїм черговим реформуванням. Аби цього не сталося

можна застосувати рiзнi прийоми:

перше, впровадження нового законодавства, яке передбачає дiйсно

кардинальне реформування мiсцевої влади, почати разом iз переобранням

цих рад;

друге - прийняти нове законодавство чисто як косметичне, яке не

потребує жодної суттєвої реорганiзацiї органiв самоврядування; третє -

прийняти нове законодавство уже сьогоднi, але основнi його новацiї, щопотребують змiни системи влади чи впровадження нових правовiдносин при

формуваннi органiв самоврядування, впроваджувати поступово, вiдповiдно

до перехiдних положень нового закону. Проект Закону АМУ має декiлька

дуже важливих, концептуально -."(e для українського законодавства про