Синхронія та діахронія терміносистеми цивільного права
Використання першої і другої ознак терміна як критеріїв для його виділення не виявляється таким очевидним і заслуговує більш докладного розбору.
Розглянемо другу ознаку-критерій: вираження спеціального поняття. Звернемося до робіт логіків, насамперед тих,щоаналізують вираження логічних категорій у мовних формах. Виявляється, єдине обмеження, що накладається логікою, - термін не повинен виходити за межі групи підмета чи групи присудка, тобто термінологічне словосполучення не повинне бути предикативним. Предикативне словосполучення виражає вже судження - більш складну логічну одиницю, ніж поняття [18, с. 25]. Атрибутивне ж словосполучення, якої б довжини воно не було, виражає одне поняття, хоча і складене. Складене поняття утворюється з поняття-основи, вираженого стрижневим словом у словосполученні, і понять-атрибутів, виражених підлеглими стрижневому словами [25, с. 50]. Нерідко цей аргумент, що наводиться в захист багатокомпонентних термінів, зустрічає наступне заперечення:складене поняття треба членувати на поняття, з яких воно складено, і тільки слова, що виражають ці вихідні поняття, варто вважати термінами.
Заперечення здається вагомим. Але звернемося знову до робіт логіків: "Складеним поняттям у власному змісті цього слова можна вважати не тільки поняття, виражене словосполученням вищезгаданого типу (атрибутивним), але і будь-яке поняття, що вводиться в науку за допомогою чіткого визначення... Поняттями простими у власному змісті цього слова варто вважати лише так звані невизначені поняття... Обумовлені поняття, будучи складеними у власному змісті цього слова, можуть, як відомо, бути виражені одним словом. Але... будь-яке обумовлене (складене) поняття може бути завжди виражене також словосполученням, тому що кожний з елементів складеного поняття може бути виражений, принаймні, одним словом" [25, с. 49].
Отже, з погляду логіки, до складеного варто віднести переважну більшість понять, при цьому характер їхнього мовного вираження (одне чи слово багатослівне сполучення) не має значення. Отже, вимога максимально дробити багатокомпонентні термінологічні словосполучення і вважати термінами тільки слова чи ідіоматичне словосполучення не повинне грунтуватися на логічному критерії.Нерідко дослідники, висуваючи подібні вимоги, спираються на лінгвістичний критерій, а саме, на характер зв'язку мовної форми і понятійного змісту в терміні, обумовлений такими властивостями, як ідіоматичність, відтворюваність, стійкість. Можливість використовувати такі ознаки терміна зв'язані з наявністю в терміна не тільки плану змісту (поняття, вираженого терміном), але і плану вираження - мовної форми терміна. Згадаємо, що перша ознака терміна: термін - це слово чи словосполучення, тобто мовна одиниця. Тому звернення до лінгвістичних критеріїв зовсім правомірне. Практично ці критерії використовуються в такий спосіб: до термінів відносять тільки слова чи стійкі, відтворені, ідіоматичні словосполучення. Так, на думку В. М. Овчаренко, "термінами доцільно вважати лише окремі мовні знаки, тобто семантично цілісні (синтетичні) утворення, що виражають спеціальні поняття, але не вільні (аналітичні) сполучення знаків, що поєднуються за діючими в мові моделями для вираження таких понять" [24, с. 95].
Існують терміни, аналогічні оказіональним словам: так звані авторські терміни, що створюються або для номінації нового явища, що не відзначалося раніше дослідниками, або для номінації вже відомого явища новим терміном, "на свій лад". Авторські терміни можуть бути й ідіоматичними, незрозумілими без спеціального пояснення чи без контексту. Імовірність їхнього закріплення в науці (переходу в розряд мовних) вище, якщо вони створені для позначення нового явища, а не перейменовують уже відоме. З 106 лінгвістичних термінів, створених Л. Ельмслевим, залишилися в загальному вживанні лише близько 5%, серед них "план вираження", "план змісту", "детермінація" [25, с. 73-74].
У науці, що розвивається, породження нових понять, а отже, і відповідних термінологічних позначень - надзвичайно активний процес. Серед нових понять більшість - похідних від вже існуючих у даній області, тому нові багатослівні терміни нерідко будуються як деривати термінів, створених раніше. Серед цих нових термінів багато які є неідіоматичними. Поряд з ними виникає безліч «авторських» термінів. Так звані мовленнєві терміни відіграють велику роль у виникненні і житті наукових ідей, є невід'ємною частиною наукового викладу.
Таким чином, перехід термінів зі сфери мовлення в сферу мови - процес природній у термінології. Він зв'язаний з актуалізацією поняття, вираженого мовленнєвим терміном, супроводжується такими явищами, як уточнення значення (у зв'язку з цим можлива ідіоматизація терміна), набуття терміном таких властивостей, як стійкість і відтворюваність. Поява в терміна властивості ідіоматичності (чи посилення цієї властивості) відбувається завдяки тому, що при актуалізації поняття його зміст стає повніше - виявляється більша кількість ознак, чим відзначалося раніше. Це відбувається, навіть якщо обсяг поняття не змінився (тобто поняттю відповідає колишній клас предметів чи явищ). При збереженні колишньої мовної форми терміна можливість вивести значення терміна зі значень його частин зменшується, а це й означає появу (чи збільшення) ідіоматичності.