Синхронія та діахронія терміносистеми цивільного права
Зі зменшенням імовірності появи терміна (напрямок від ядра до периферії) збільшується обсяг сфери його вживання і відбувається поетапне нагромадження "нетермінологічних" рис спеціальною лексичною одиницею. Ядро є ідеальною сферою існування терміна. Крім того, це єдина сфера, де можливо цілеспрямований вплив людини на мовні процеси. Однак для ефективності такого впливу необхідно детальне пізнання як реальних історичних процесів розвитку загальнонаціональної мови і мови науки (дослідження в глибину), так і чітке уявлення про сучасний стан терміносистеми, її взаємодію з загальновживаною мовою.
Не можна не відзначити ріст творчого потенціалу самих функціональних сфер терміна в мові. Сувора завершеність стандартних меж тезаурусів, техдокументації і патентів поступово розмивається творчим усвідомленням наукових фактів аж до їх органічного вплітання в тканину художнього оповідання.
3.3. ФРЕЙМОВІ СТРУКТУРИ В АНГЛОМОВНОМУ НАУКОВОМУ ТЕКСТІ
3.3.1. Текст як одиниця мови, його основні моделі
Передусім з'ясуємо, що розуміють під поняттям текст, які його ознаки, основні характеристики та типологія. Лінгвістичний словник так визначає це поняття: "Об'єднана змістом послідовність знакових одиниць, основними властивостями якої є зв'язаність та цільність".
Досліджуючи питання тексту та дискурсу, К. Крамш відзначає, що поняття текст є продуктом ідентичності авторського наміру. Текст не можна охарактеризувати в повному обсязі з урахуванням цілісної значення, якщо він не розглядається як дискурс.У семіотиці під текстом розуміють послідовність будь-яких знаків об'єднаних вкладеним у них змістом, будь-яку форму комунікації, у тому числі танок, ритуал тощо; у мовознавстві текст - це послідовність вербальних знаків. Структура вербального тексту, який, в свою чергу, може бути усним чи письмовим, пов'язана з відповідністю вимогам текстуальності, тобто зовнішній зв'язаності, внутрішній осмисленоcті, можливості своєчасного сприйняття, здійснення необхідних умов комунікації. Важливим елементом як для усного, так і для письмового типу текстів є питання йою ідентичності. В мовознавстві описано специфічні засоби, які забезпечують змістові настанови, що передаються в тексті, тобто лексичні засоби, зокрема такі, як ввідні слова, частки тощо; це також текстонічні засоби - зміна порядку слів залежно від текстової настанови, інтонаційні засоби, особливі графічні засоби - тире, підкреслення, шрифтові виділення, пунктуація. Відповідність сприйняття текстів забезпечується не лише мовними одиницями та їх поєднанням, але й необхідним фоном знань, комунікативним фоном, тому сприйняття тексту дослідники пов'язують з пресупозиціями.
Тексти вивчають під різними кутами зору: досліджують лінгвістику тексту, структуру, герменевтику (тобто виявлення системи неочевидних змістових зв'язків та опозицій), граматику тексту. Така дисципліна як теорія тексту вивчає різноманітні типи головно вербальних текстів: художніх, наукових, популярних, технічних, науково-популярних та науково-технічних.
На думку О. Воробйової, А. Мороховського, текст - це найбільша комунікативна одиниця, особливим чином організоване комунікативне ціле, якому притаманні категоріальні властивості. Текст має подвійну природу, оскільки є продуктом, результатом мовленнєвої діяльності і водночас аналогом,"відбитком" самого процесу мовленнєвої діяльності в тому значенні, що в тексті з більшим чи меншим ступенем точності, залежно від типу тексту, відображено послідовність процесу акту комунікації. Текст є єдиним цілим, що будується за певними правилами. Ці правила утворення текстів закріплені в системі мови і знаходяться в основі схем чи моделей текстів різних типів. Перетворення моделей текстів у конкретні твори - попередження тексту - відбувається в процесі мовленнєвої діяльності і становить його головний зміст і одну з цілей. Питання про способи народження тексту ще далеке від свого остаточного вирішення. Один із можливих шляхів пропонує Р. Харвег, розмежовуючи два види народження тексту - горизонтальне (лінійне) і вертикальне, коли текст розгортається згідно з ієрархією рівнів від вихідної абстрактної моделі до конкретного графічного втілення.
Отже, розглядаючи питання про текст, вихідною можна вважати тріаду:: модель тексту (план мови) - сукупність способів народження тексту (мовленнєва діяльність) - текст/сукупність текстів (план мовлення). Вважаємо, що принципи побудови текстових схем загалом залежать від типу тексту.
Всю сукупність текстів ми поділяємо на дві об'ємні групи. Першу групу становлять тексти, побудовані за моделями жорсткого клішованого типу, де регламентується не лише характер самих компонентів схеми, їхня послідовність, але й характер заповнення компонентів моделі. До другої групи відносимо тексти офіційно-ділового стилю (заяви, довідки, потоколи, юридичні документи, афіші, оголошення, інструкції тощо) і деякі тексти науково-технічної прози, які мають інформативний (анотації статей) або юридичний (патенти) характер. До другої групи відносимо тексти побудовані за моделями гнучкого типу, які в свою чергу можуть мати узуальний або загальний характер. На основі узуальних моделей, які достатньо строго регламентують характер компонентів схеми і частково її послідовність, будуються тексти науково-технічної прози (статті, дисертації, автореферати тощо) та деякі газетні тексти (короткі, інформаційні повідомлення, коментарі, репортажі). 3а загальними моделями, які мають не регламентований, а орієнтаційний характер, створюються переважно художні тексти та публіцистичні нариси.