Синхронія та діахронія терміносистеми цивільного права
Відтак ми підійшли до необхідності тлумачення цієї проблеми дещо інакше: сприйняття нової лексики є найбільш повним у випадку усвідомлення учнями змістової вмотивованості нових одиниць, опанування ними внутрішньою формою і значенням цих одиниць. Адже мотивація сприяє організації зберігання системи знаків у пам'яті, оскільки так чи інакше їх впорядковує. 3 іншого боку, прагнучи досягти кращого засвоєння лексики (отже, і глибшого розуміння тексту), слід подбати про вмотивованість якомога більшої кількості елементів лексичних одиниць у словниковому запасі учнв (студентів). Зауважимо, у цьому випадку ми не торкаємось питання мотивації з погляду психології.
Розглянемо явище аналогічного процесу оволодіння рідною мовою в дитячому віці. М. Шахнарович наголошує, що "необхідним етапом розвитку мови є вмотивованість позначення. Таке позначення визначає появу в дитячій мові вмотивованих мовних знаків на різних рівнях: слів, морфем, речень. Своєрідність процесів опанування знаками мови різного рівня визначає вмотивованість". Незважаючи на суттєві відмінності психологічного характеру, вважаємо, що явище вмотивованості мовних утворень слід, безумовно, враховувати в методиці навчання іноземних мов і передусім у процесі введення нової лексики в навчальні тексти.
Засвоюючи нову текстову інформацію, буває часто важливо визначити, чи підказує форма незнайомих слів їх значення, чи містить та чи інша мова велику кількість зв'язаних внутрішньою формою асоціативних рядів, або ж ця мова репрезентує собою в даній сфері невмотивовану систему. Залежно від цих факторів (поряд з іншими) треба підбирати фактичний матеріал для вивчення незнайомої мови.
Отже, проблема мовної здогадки пов'язана передусім з проблемою словотворення - адже воно, маючи багато вже відомих учням компонентів, здатне скеровувати читача на свідоме оволодіння новою лексикою, асоційованою з умотивованими утвореннями. Е.І.Піскунова також висловлює впевненість у тому, що методична типологія словотвірних моделей похідних іменників допоможе більш раціонально проводити і навчання словотворення, розробляти диференційовані способи ознайомлення студентів з різними типами словотвірних моделей і відповідно створити серії вправ, що сприятиме швидшому розвитку у студентів вичок і вмінь розкриття значення незнайомих слів у процесі читання оригінальної літератури. Зауважимо, що необхідність засвоєння словотвірних особливостей, врахування характеру і мотивованості моделей в процесі збагачення словникового запасу - вимога до вивчення будь-якої іноземної мови.
Зрозуміло, що багато положень можуть видатись суперечливими. Ми також вважаємо, що об'єктивна методика визначення вмотивованості, яка застосовується до побудови навчальних текстів, потребує удосконалення. Проте вже на цьому етапі вона демонструє можливі шляхи об'єктивації процесу конструювання текстів і виявляє деякі методично можливі принципи введення і засвоєння нової лексики. Запропонований підхід в його остаточно опрацьованому вигляді і апробований на більш широкому експериментальному масиві може знайти застосування в актуальному науковому дослідженні з проблем дискурсу іноземномовних методик.
Висновки до ІІІ розділу
З поширенням міжнародних зв'язків вивчення іноземної мови як мови спеціальної набуває також фахового термінологічного спрямування, однією з ознак якого є термінологічна двомовність. Терміни різних галузей знань, утворюють в українській та іноземній мовах свої системи з внутрішньою впорядкованістю компонентів. Знати оптимальну відповідність цих систем - важливе завдання сучасної філологічної науки, орієнтованої на якісне викладання іноземних мов.Предметом дослідження даної праці була юридична термінологія, що являє собою прошарок лексики, яка обслуговує правознавство і пов'язана з юриспруденцією як наукою, як фахом, як сферою професійної діяльності. Діапазон функціонування правничої термінології передбачає інтерпретацію та уточнення таких понять, як термінологічне поле і дискурс.
Для виявлення і дослідження специфічних функцій терміна нам здалося необхідно насамперед виявити конкретні сфери його вживання, що були представлені нами у вигляді польової структури з ранжируванням за ступенем частотності вживання термінів в порівнянні з іншими лексичними одиницями.
Ми також розглянули фреймову структуру тексту з цивільно-правової тематики, попередньо давши визначення поняттю “текст”, і на основі викладеного ми дійшли висновку, що до структурних одиниць фреймової організації наукових текстів належать заголовкові фрейми, інтродуктивні комунікативні фрейми, основні комунікативні фрейми, кінцеві фрейми та фрейми наукового апарату. Однією з основних рис проаналізованих текстів є наявність наукової термінології і використання саме спеціальних термінів створює той особливий фон, який відрізняє їх від текстів, присвячених іншій проблематиці. Особливе значення серед структурних одиниць фреймової організації текстів подібного виду мають асиндетичні субстантивні терміносполучення, реалізація потенціалу яких веде до високої інформативності наукових текстів.