Синхронія та діахронія терміносистеми цивільного права
Загальним призначенням мови науки визначається також місце в ній термінів. Терміни в мові науки використовуються в своєму прямому призначенні (як номінанти спеціальних понять), отже потребують точності вживання. Важлива не лише семантична сторона термінів. Для виявлення різних лінгвістичних особливостей термінології, зокрема юридичної, необхідно охарактеризувати її з різних поглядів - з генетичного (джерела формування), з лексико-граматичного (частини мови в термінології), лексико-семантичного, дериваційного. Кожна з цих характеристик потребує врахування системи, до якої належить досліджувана термінологія. Загальним фоном для термінології є лексичний склад мови науки та словотворча підсистема мови науки.
Під поняттям юридична термінологія розуміють прошарок лексики, яка обслуговує правознавство і пов'язана з юриспруденцією як наукою, як фахом, як сферою професійної діяльності. Особливість юридичної термінології порівняно з іншими термінологічними системами виявляється, на думку дослідників, у своєрідних словотворчих моделях, у характерних для неї співвідносинах між іншомовними та національними елементами, у специфіці її становлення та розвитку. До юридичної термінології відносять назви предметів, дій, явищ, осіб, безпосередньо пов'язаних з юриспруденцією та її функціонуванням у суспільстві.
Діапазон функціонування правничої термінології передбачає інтерпретацію та уточнення таких понять, як термінологічне поле і дискурс. Зокрема, О. Реформатський вважає, що термін є членом будь-якої термінології, в межах якої він однозначний. Термінологічне поле, на його думку, заміняє йому контекст. У своєму термінологічному полі термін слово набуває точності та однозначності, а за його межами іноді втрачає ознаки терміна. Отже, термін парадигматичний семантично, тобто в кожній термінології він співвідноситься з тими чи іншими поняттями
Під термінологічним полем розуміють своєрідну сферу існування терміна, всередині якої він має ознаки та певні властивості, притаманні й іншим термінам, з якими цей термін перебуває в певній кореляції в межах даної підмови. Будь-який термін вживається в термінологічному контексті. Однак це - сфера його вживання, а поле - це середовище існування його як терміна. Мова певної галузі науки є тим контекстом до якого входить термін і де уточнюється його значення.Аналізуючи сучасну юридичну термінологію з генетичного погляду, ми розрізняли ті джерела, з яких запозичені в термінологію готові мовні одиниці, і ті, які давали можливість створити терміни засобами деривації. Щодо запозичень у термінологічній системі, то важливо розрізняти запозичення не лише з однієї мови в іншу, але й із системи в систему (або із системи в підсистему). У другому випадку маємо на увазі запозичення в конкретні галузеві термінології, зокрема юридичної термінології в економічну, або навпаки, а також їх семантичні трансформації, семантичне термінологічне уточнення, необхідне для спеціального найменування. Говорячи про термінотворення, як процес утворення спеціальних найменувань, необхідно враховувати різницю, характерну для термінології, коли терміни утворюються із готових стандартних частин - терміноелементів, і коли вони утворюються за допомогою засобів морфологічного словотворення - афіксацією, згідно з існуючими моделями. Переважно стандартними терміноелементами є греко-латинські за походженням морфеми, які стали міжнародним термінологічним фондом.
Дія та функціонування джерел формування термінологічної лексики в різні періоди розвитку мови змінювалися залежно від багатьох причин, серед яких важливу роль відіграють різні позамовні (невербальні) чинники. Аналіз текстової фактури показав, що значний відсоток термінів - це слова, запозичені з інших мов. Ці терміни приходять в англійську термінологію (наприклад, юридичну) як готові мовні одиниці разом з поняттями, реаліями, назвами яких вони виступають.
Англійська термінологічна лексика, у тому числі юридична, формувалася століттями. Вона розвивається і далі, постійно змінюючись, однак водночас- це єдина цілісна система, яка функціонує та змінюється разом з людським суспільством. Конструктивним, для нашої роботи, є висновок О. Реформатського, який стверджує, що більшість термінів є утворенями греко-латинського походження.
Зауважимо, що процес "входження" юридичної термінології в мову різних сфер сягає, корінням ще у середньовіччя, коли вже починали зароджуватися правові відносини між певними соціогрупами.
Аналізуючи фактологічний матеріал, ми дійшли висновку, що юридичні терміни можна диференцювати за походженням їхніх основ. Зокрема, це ті терміни, що є власномовними словами, і мають латинську та французьку основи. Власномовними вважаємо англосаксонські за походженням слова. принесені з континенту у V ст. германськими племенами. Як основа мови ці слова вживаються упродовж понад тисячоліття. Щодо іншомовних основ, то, якщо кількість запозичень у староанглійській мові була незначною, то після норманського завоювання, за свідченням історичних джерел, запозичення стали масовими і становили одне з джерел збагачення англійського словника. До англійської мови як через французьку, так і з першоджерела, надійшла значна кількість латинізмів, певна частина яких зберігає не лише форму, а й правопис. Терміни, які ми зафіксували є саме такими словами та словосполученнями: Actus Dei, altera pars, bona fide, error coram nobis, usus..