Умови та методи банківського кредитува ння господарюючих суб’єктів

Традиційно в комерційних банках близько 90 % усієї потреби в грошових ресурсах для активних операцій покривається за рахунок залучених коштів. Основну частину цих коштів складають депозити, тобто гроші, вкладені в банк клієнтами (приватними особами і компаніями), які зберігаються на їхніх рахунках і використовуються відповідно до режиму рахунка і банківського законодавства. Поряд із веденням депозитних рахунків банки використовують інші методи мобілізації грошових капіталів головним чином шляхом одержання позик на грошовому ринку. Основна мета таких операцій — поліпшення ліквідної позиції банку. До таких операцій належать: одержання позик на міжбанківському ринку, угоди “репо” (продаж цінних паперів із зворотнім викупом), випуск облігацій.

Однією з основних цілей комерційних банків є відповідність структури їхніх активів структурі пасивів. Якісна й кількісна рівновага між залученими і розміщеними коштами — одна з головних умов підтримання на необхідному рівні ліквідності банків як гарантії своєчасного виконання зобов'язань перед клієнтами та розширення сфери діяльності.

Активні операції комерційних банків щодо надання кредитів є однією з пріоритетних сфер банківської діяльності, оскільки доходи від кредитів дають значний прибуток.Розвиток банківської системи в 2000- 2004 p. відбувався в сприятливих макроекономічних умовах, які характеризувалися зростанням виробництва товарів та послуг, реальних доходів населення та позитивними тенденціями в зовнішньоекономічній сфері.

1.2. Місце кредитних операцій в системі банківських активів

На сьогоднішньому етапі одну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці відіграє банківський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємств незалежно від форми власності та сфери господарювання. Незважаючи на те, що кризові явища в економічній системі практично підірвали фінансову стійкість більшості вітчизняних підприємств, внаслідок чого різко скоротилась кількість надійних фірм-позичальників (на фоні падіння прибутковості банківських операцій), кредитні операції залишаються головним видом активних операцій комерційних банків, в який вкладається переважна більшість залучених банками ресурсів. Так, станом на 1 січня 2005 p. кредитні вкладення становили 69% від загальних активів.

Кредит (від лат. creditum — позика, борг) — одна з найскладніших економічних категорій, характер об'єктивної необхідності якої обумовлений, з одного боку, становищем та розвитком товарно-грошових відносин, з іншого — такою специфікою її прояву, як поворотний рух вартості. Оскільки надання кредиту є специфічною, відокремленою формою грошових відносин, воно має власні особливості, пов'язані з обслуговуванням усього процесу розширеного відтворення та забезпеченням його безперервності. У цьому плані база функціонування кредитних відносин — тимчасове вивільнення грошових коштів та поява тимчасової потреби в них.

Отже, провідна роль кредиту серед операцій комерційних банків зумовлена існуючими у суспільстві економічними відносинами, при яких у одних суб’єктів ринку нагромаджуються значні суми грошових коштів, що тимчасово не використовуються в обороті, а в інших – відчувається потреба в додаткових грошових ресурсах. Щоб уникнути бездіяльного омертвіння коштів, які вивільняються в процесі розширеного відтворення потрібно застосувати кредит. Адже він надає можливість мобілізувати тимчасово вільні кошти одних суб’єктів і направляти іншим. Звідси випливає, що саме кредит є тим фактором, який значною мірою забезпечує безперервність розширеного відтворення в економіці. Хоча кредит не збільшує фізичний обсяг загальної маси факторів виробництва, однак, виступаючи найбільш мобільним і гнучким джерелом грошових коштів, він забезпечує потреби підприємств пов’язані з формуванням їх основних і оборотних капіталів. Левова частка надається підприємствам, що зумовлено об’єктивними потребами виробництва та існуванням передумов повернення даних коштів.

Об'єктивні відхилення фактичної потреби господарюючих суб'єктів у фінансуванні їх господарської діяльності від наявності (надлишку або нестачі) вільних ресурсів залежать від багатьох факторів, серед яких: капіталомісткість виробничої діяльності; сезонність виробництва; співвідношення між тривалістю виробництва та тривалістю обігу продукції, коливання цін на неї; оберненість дебіторської заборгованості та ін. У зв'язку з цим з'являється можливість заповнювати тимчасову нестачу коштів одних господарюючих суб'єктів за рахунок тимчасового надлишку коштів інших.

Отже, на всьому перерахованому вище базується величезна роль кредиту та комерційних банків, як основних носіїв кредитних відносин для ефективного функціонування і розвитку економіки в цілому.