Умови та методи банківського кредитува ння господарюючих суб’єктів

Другий етап кредитування – підготовчий етап, який полягає в аналітичній оцінці доцільності проведення кредитної операції, розпочинається поглибленим аналізом господарсько-фінансової діяльності клієнта на основі представленого ним пакета документів. Крім цього, кредитний експерт проводить аналіз бізнес-плану з техніко-економічним обґрунтуванням кредитної операції з точки зору наявності умов для його виконання та реальних джерел повернення боргових зобов’язань банку, а також проводить аналіз ризиків, які притаманні даній кредитній операції. На даному етапі проводиться також оцінка забезпечення кредиту із залученням фахівця з оцінки майна або незалежних експертів, які перевіряють стан та умови збереження заставленого майна, його оцінку та ліквідність і готують висновок щодо доцільності прийняття у заставу цього майна або необхідності додаткової, більш ліквідної застави або іншого забезпечення.

Після детального вивчення документів, проведеного аналізу господарсько-фінансової діяльності, ефективності проекту, що кредитується, оцінки застави кредиту, а також висновків юридичного відділу та служби безпеки банку кредитний експерт на кредитний комітет банку готує експертну оцінку щодо доцільності надання кредиту.

Третій етап кредитування передбачає прийняття рішення про проведення чи відмову у проведенні кредитної операції кредитним комітетом банку. У випадку відмови позичальнику у наданні кредиту, висновок кредитного комітету повинен бути детально аргументованим, а також в ньому повинні бути чітко визначені умови, за яких йому може бути наданий кредит.Після прийняття рішення кредитним комітетом про видачу кредиту, яке оформляється протоколом і укладенням кредитної угоди, що реєструється сектором реєстрації кредитної документації бек-офісом, настає наступний четвертий етап кредитування – порядок видачі кредиту. Він починається підготовкою проектів кредитного договору та договору застави юридичним відділом банку на підставі копії виписки з протоколу кредитного комітету про надання кредиту.

Після видачі кредиту банк повинен вжити всіх заходів для забезпечення його повернення. Нагляд за використанням позики банки здійснюють для впевненості в стійкості фінансового стану і у виконанні клієнтами умов кредитної угоди, а також для пошуку нових можливостей ділового співробітництва. Нагляд за кредитом необхідний для виявлення на ранніх стадіях ознак тимчасових фінансових труднощів з погашенням кредитів. Такий нагляд необхідний як на початкових стадіях процесу кредитування для максимального збільшення ефекту від коригуючих дій банку і зниження його збитків, так і на етапах аналізу кредитної заявки та її виконання.

Більшість банків періодично переглядають свої взаємовідносини з клієнтами шляхом аналізу фінансового стану боржника: тенденцій його розвитку, його минулі та майбутні можливості щодо обслуговування свого боргу, а також дохідність його операцій і його стан на ринку. Після такого аналізу банк вирішує – підтримувати чи не підтримувати ділові відносини з клієнтом. Ділове співробітництво банку з клієнтом передбачає, що банк повинен мати точну інформацію про плани розвитку клієнта і всі його фінансові потреби.

Проблемні кредити виникають переважно внаслідок причин, пов’язаних із боржником. Проте не потрібно відкидати і банківську сторону, яка хоча в деякій мірі, але все ж причетна до створення передумов проблемності кредитів. Серед основних факторів впливу на своєчасне і повне погашення кредиту, пов’язане з роботою банків, є некваліфікована робота банківських спеціалістів, а також фінансові зловживання та перевищення своїх службових повноважень спеціалістами кредитних відділів.

Потенційні і реально існуючі проблемні кредити вимагають прийняття наступних процедур: ведення обліку проблемних кредитів, створення резервів за ними, модифікація кредитної угоди, реалізація забезпечення та списання кредитів.

Рис. 3.2. Схема роботи банків з проблемними кредитами

Після того, як були виявлені ознаки проблемності активів і кредити віднесені до категорії, які нижче стандартних, банку необхідно створити адекватні резерви проти можливих збитків. Загальна політика комерційних банків у сфері резервування наступна: банки створюють загальні резерви на стандартні кредити і спеціальний – на нестандартні, тобто кредити під контролем, субстандартні, сумнівні, а також на безнадійні.

Особливостями модифікації кредитної угоди є те, що банк і боржник взаємодіють на партнерських умовах. Вони спільно розробляють підходи і програму для “порятунку” кредиту. Доцільно зауважити, що внаслідок унікальності проблемних кредитів, які залежать від умов їх надання та джерел погашення, а також від причин їх виникнення, в практиці не існує універсальних правил їх “порятунку”. Тому додаткова (модифікована) угода між банком і боржником повинна враховувати наступне: